Зима. Батурин. Навколо біліють сніги. Над кожною хатою стовпом в’ється дим. Тихо. Здається, що місто спить: на вулицях нема нікого. Але в кожній хаті давно кипить робота, всі готуються до новорічних свят.
Особливо пишно святкували зимові свята в Батурині за гетьмана Кирила Розумовського. Кирило Григорович ще з дитинства свято шанував українські народні традиції. (Мабуть, як і всі підлітки, він із ватагою своїх друзів морозними ранками у святковому вбранні бігав попід вікнами сусідів-односельців славити Христа та зичити господарям здоров'я, достатку, за що отримував у винагороду солодощі.). Дбайлива господиня Наталка Розумиха готувала святкову вечерю, що нараховувала 12 пісних страв, та ставила у світлиці “дідуха”, прикрашеного кольоровими стрічками та паперовими чи ж засушеними квітами, який символізував спільного предка.
Перебуваючи на посту гетьмана України Кирило Розумовський сприяв збереженню вікових національних традицій, поєднавши їх із європейськими. Епіцентром та еталоном святкувань у Гетьманаті була, звісно ж, гетьманська резиденція — славне місто Батурин. Новомодною фішкою святкувань за (Розумовського в XVIII ст.) були феєрверки і салюти. Вірогідно, що саме різдвяні феєрверки у гетьмана зобразив відомий художник-графік Григорій Нарбут.
На Різдво до Батурина з’їжджалася вся тогочасна еліта: духовенство, генеральна старшина, полковники, урядники найбільших центральних установ.
(Гетьман був хлібосольним і щедрим господарем, завжди був радий бачити гостей за святковим столом.). Меню бенкетного столу («потрави і легкомини», як тоді казали) залежно від свята мало свою специфіку. Святвечір, звісно, не обходився без традиційної куті, яку, щоправда, подавали переважно при посполитому столі. Її замінником на пансько-старшинському бенкеті були калачі й булки з маком та родзинками. Неодмінний атрибут різдвяних і новорічних свят були м’ясні страви. Що більше їх було, то багатшим і пишнішим вважався стіл. У селянській або козацькій господі – це найчастіше ковбаси, вуджена й в’ялена шинка, смаженина, у старшинській і гетьманській світлиці – дичина, печені й смажені поросята, індики, печеня з квашеною капустою, паштети, печінка, печериці в оцті, осетрина. Вінець будь-якого старосвітського бенкету – десерт, на підготовку якого господарі не шкодували грошей, а рідкісні продукти та інгредієнти могли завозитися ще з літа. Кава, шербет і марципани в козацькій Україні через близьке сусідство зі Сходом не були дивиною, так як і західні смаколики – безе, пудинги, тістечка.
Що є неодмінним атрибутом новорічного столу? Правильно, шампанське! А раніше? Ігристі вина з’явилися на європейському ринку саме в XVIII столітті і коштували надзвичайно дорого, й до того ж були рідкісними – в Україні їх отримували через Гданськ і Вроцлав. Кирило Розумовський, як більшість козацьких аристократів, за святковим столом віддавав перевагу традиційним для регіону винам: рейнвейну, мальвазії, волоському. Горілки й настоянки посідали в його рейтингу почесне друге місце.
Почесних гостей гетьмана розважала капела півчих. Кирило Розумовський став одним із перших власників приватної капели, яка була чи не найкращою в Російській імперії і поступалась хіба, що імператорській. Крім того, при гетьманському дворі діяли роговий і духовий оркестри. Велику кількість гостей в гетьманському палаці обслуговувала чимала кількість прислуги — аж 261 чоловік. Ці традиції святкування Кирило Розумовський продовжував рік — у — рік. Останні 9 років свого життя ( з 1794 по 1803 рр.) він зустрічав Різдво тільки в милому йому серці Батурині, в теплому колі рідних і друзів.
7 січня на 13.00 ми запрошуємо вас до Батурина, на Цитадель Батуринської фортеці, де в чистих голосах молитов колядників, що полетять до неба, буде Віра в Добро, Надія й Любов...
Катерина ДЗЕКУН, науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи НІКЗ «Гетьманська столиця», м.Бутурин
