П’ятниця, 23 Серпень 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

І гримнув постріл серед ночі… Крик душі!


losenyaКажуть: краса врятує світ! Хай би воно було так, але те, що відбувається навколо нас, — жахливо! Чому так? Відповідь: низький рівень виховної роботи (мається на увазі — духовної), а звідси — обмежений розвиток свідомості людини. Прикладів можна навести дуже багато. Та не буду полемізувати.

Пропоную читачам для роздумів словотвір, який я щойно написав.

А вам, шановна редакціє, щиро вам вдячний за вашу сердечність, повагу і доброту. Ви частенько друкуєте мої вірші. Цього разу хочу поділитися з вами своїм настроєм і почуттями, які постійно хвилюють мене.

Постріл в лісі

Краса, невимовна словами,

Незгасний жар в її очах.

Вона в ту пору поруч з нами

В казкових мешкала лісах.

Де верби заплітають коси

В травневу буйну благодать,

Виходила з коханим в роси

Весняне сонце зустрічать,

І радістю наповнив груди.

Отак в життєвій метушні

Все дивувалась: «Чому люди,

Такі лукаві та смішні?»

Коли завія налітала

Колючим вихрем сніговим,

Вона дитятко зігрівала

Дбайливо подихом своїм.

І по натоптаній стежині

В красі і грації живій

Так щиро вірила людині,

Вела дитя на водопій.

Та гримнув постріл серед ночі,

Кривавий слід упав на сніг…

Здивовано дивились очі

На вбивць розхристаних і злих.

— За що?.. — очей останній спалах.

— Не винна! Господи, спаси…

Здригався в пелюстках кривавих

Дарунок Божої краси.

Душа завмерла в ціпенінні,

Замовкли лісові казки,

Плутали в хащах чорні тіні,

Топтались крові пелюстки…

Лише заскалив око дядько,

Лукавий виродок пітьми.

І… довго-довго лосенятко

Ще спотикалось… За саньми.

Степан ПІВТОРАЦЬКИЙ, с. Вертіївка Ніжинського району


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/