Середа, 20 Березень 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Гідність, честь і… держава. Нестандартний погляд


Петро Верхуша

Петро Верхуша

Написав у грудні 2013 року...

Вже українці думали ось – ось

В Євросоюз відкрилась їм дорога,

Але радіти довго не прийшлось, —

Сусідський цар «набичив» свої роги.

 

 

Вітька на килим викликав скоріш,

Поставив тут же у холопську позу: —

«Ты, гад, чего там без меня творишь?!»

І «видрав» так, що полилися сльози.

На саміт він поїхав, як турист,

Затямивши, що наставляв Азаров, —

Я «ліг під танк», а ти вже не сварись.

«Да, все «ништяк». Не будет там «базара».

І сколихнувся в відповідь Майдан,

Народу, ─ з усієї України.

Здавалося, що як стрімка вода

Знесуть цей бруд потоками своїми.

Ні, не соромся сліз своїх, студент,

Коли тебе, немов боксерську грушу,

Бив по – фашистськи озвірілий «мент»,

Калічачи і тіло й світлу душу.

А ти, кореспонденте, запитай

З своєї лікарняної палати,

«Гарант» подавсь ховатися в Китай,

Чи, може, награбоване ховати?

Що буде? Я, повірте, не пророк.

Куди вже далі. Навкруги руїни.

Який потрібно дати ще урок,

Щоб ти вже пробудилась, Україно!

Петро ВЕРХУША, м.Городня. Написаний цей твір 4 грудня 3013 року


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/