Українці довго чекали золотого яєчка, що їм хтось принесе. Вірили довго. Дуже довго. Нарешті при здобутті Незалежності довгоочікувана віра (так усім здавалося тоді) мільйонів українців реалізовувалася в практичну площину. Але не так сталося, як думалося…
Останні два десятки років кожний українець відчував, що споконвічні прагнення бути по-справжньому незалежними в своїй державі почали серйозно нівелюватися і особливо — за останні три з половиною роки…
Цей вірш був написаний і опублікований в друкованому номері тижневика ще під час правління януковича.
Чого чекаємо? Від кого?
Яких уступок, перемін?
Та схаменіться ради Бога!
Бо швидше полетить пінгвін!
Скоріше рак у річці свисне,
Славутич вгору потече,
Чим банда, людям ненависна,
Сама себе керма зрече!
Людей калічать і вбивають,
Тітушки, «беркут» та менти,
Катують, палять і лякають,
З ким хочеш домовлятись ти?
Нема довіри, бо брехати
І обманути — це в крові! —
Їм як два пальці обісцяти,
Слизькі, як черви ґрунтові.
Менти та судді, прокурори —
Кругом порука кругова!
«Сім’ї» гаранта ця опора,
Неначе зграя дворова.
Це банда! Там нема моралі!
Дере, грабує і краде…
При владі так багато швалі,
Та кара їм таки гряде!
Мирослав ВЕРЕСЮК
