Чернігівська мерія винайшла найцікавіший спосіб, як заробити мільйони доларів для місцевої казни. 27 березня 2015 року ця поважна для історичного міста інституція прийняла дивне, як на перший погляд, рішення.
Довірені особи редакції по секрету натякнули, мовляв, чернігівський міський голова Олександр Соколов ще під час дворічної поїздки до Китаю перейняв таку ідею в одній провінції. Як би там не було і від кого б така ідея не надійшла, тепер уже не так і важливо. І стосується цей замисел далеко не бідних людей, а тих, у кого такий доларовий мільйон, напевно, водиться.
Суть пропозиції від мерії полягає в наступному. Кожний, хто бажає, аби зупинка громадського транспорту в Чернігові була увічнена на честь суб’єкта сплати необхідних коштів (за прізвищем особи), повинен надіслати невигадану цікаву історію, яка пов’язана з ним самим. Кожна історія буде оприлюднена через засоби масової інформації, тобто тріумфатора визначатимуть самі читачі. Автор розповіді, який набере найбільше симпатій читацьких голосів, стане єдиним і реальним переможцем із правом назви зупинки його прізвищем. А родзинкою ідеї є те, що претендент на таке право повинен внести фінансову заставу в мільйон доларів. Причому внесені кошти в разі програшу не повертаються.
Редакція «Суспільного кореспондента» не дочекавшись закінчення конкурсу найпершою оприлюднює зараз історії, які вже надійшли на конкурс від осіб, із якими такі історії і трапилися. А серед конкурсантів поки що — тільки мешканці Чернігівщини, які у минулому році стали народними обранцями. Таким чином станом на 31 березня чернігівська мерія на свій рахунок отримала 4 мільйони доларів. Розумна ідея! Чи не так?
Історія про блондинку від Олега Ляшка
Ще коли я не був депутатом і зарплата моя дозволяла купувати не такі вже й дорогі подарунки, купив якось дружині на 8 березня фен. Але того дня мій знайомий запросив заїхати на годинку-другу до нього в гості. Та коли я приїхав, то виявилося, що в його дружини — день народження. І щоб не потрапити в халепу, я подарував їй той фен. А вона якраз перед цим, як виявилося, вийшла тільки з душу. Тож узяла фен і почала вмикати різні кнопки, крутити його так і сяк, а прилад ніяк не працює. «Ой, краще я візьму свій старий, перевірений», — заявила білява дружина друга. Але і той прилад ніяк не вмикався. «Та що ж таке? Хіба не бісовщина якась?» — зарепетувала вона. Я довгенько дивився на ту картину, а потім терпіння лопнуло. «Ти, — кажу їй, — увімкни спочатку в розетку фен». Ох і сміху було тоді — на цілий вечір.
Масаж у маршрутці від Владислава Атрошенка
Не повірите, але за порадою свого знайомого я впевнився, що в Чернігові дійсно за 2 грн 50 коп. (поки що) можна отримати в комплексі і масаж, і урок йоги, і не тільки це.
Сів я якось у «восьму» маршрутку. І відчув такий собі масаж — це коли талановиті сусіди по салону робили ліктями розтирання будь-якої частини тіла. А потім ще й точкові рухи, коли одна дама своїми «булками» такий мені масаж зробила, що годі й шукати в новітній світовій практиці. А урок йоги теж відчув на собі, коли в тій же переповненій маршрутці мене змусили стояти на носочках та ще й на одній нозі.
А на додачу — урок важкої атлетики: при рушанні з місця та гальмуванні на мене лягло пів маршрутки. І знаєте, це сприяло практичному розвитку моєї м'язової системи.
Весняна зима від Валерія Куліча
Весна не торопится — зима все бушует,
Ведь кто-то ту зиму, наверно, «крышует»?
Не хочет тот кто-то любви и тепла,
Чтоб песни мы пели и вишня цвела…
Но все же придет красота на планету!
Оденутся ветки в шикарную негу,
Запахнут цветы, зачирикают птички…
Зима — отступай, дай дорогу сестричке!
И будет нам радостно, будет тепло,
Ведь сколько уж зимней воды утекло!
И пусть утекает, весна наступает
И счастьем-любовью нас всех согревает!
Прикол з устілками від Василя Амельченка
Пригадую, як у минулому стався такий курйозний випадок, коли служив в армії.
Ніч, сиджу в «дєжурці» та лускаю насіння. Заходить знайомий товариш по службі і скаржиться:
— От сволота! Черевик протерся — воду пропускає! Блін, шкода! На вигляд — як новий, а тече, зараза...
Я одразу згадав старий анекдот про пахви та жіночі прокладки і з задоволеним виглядом «раджу» приятелеві:
— А ти під устілки прокладки поклади. Вони вологу вбирають, прилипають під тиском ноги і не дають воді потрапляти в черевики.
Я-то жартував, а той, радісний, понісся. Я навіть сказати не встиг, що це жарт... Хвилин через 15 прибігає — пика світитися, як у людини, яка начебто тільки що виграла в лотерею мільйон! Питаю: «І як?»
— Та супер! Правда, сухо! Тільки дівчина в аптеці довго сміялася...
— Це чого? — запитав я.
— Ну, зайшов я в аптеку і кажу: «Дайте прокладки!» А аптекарка питає: «Які?» Я: «Ну, десь 43–44 розміру».
Від редакції: як тільки мерія отримає інші історії-розповіді, ми неодмінно з ними познайомимо своїх читачів. Особливо чекаємо на цікаві розповіді від нардепів, які обиралися від Чернігова.
