Среда, 13 ноября 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Битва за Новгород-Сіверський. Як насправді визволяли місто


01Велика Перемога кувалася кров'ю і мужністю всіх народів СРСР. Я ж хочу зосередитися на героїзмі моїх нинішніх земля­ків­-томичів, які воювали тоді в 140­й Сибірській, Новгород­ Сіверській стрілецькій дивізії.

Вона була сформована напри­кінці 1942 року. Були важкі бої на Курській дузі. Нарешті при­ йшов час визволяти Україну. Її лівобережжя мали визволя­ти п'ять фронтів. В боях за звільнення міста заги­нули 129 наших воїнів, які вписали немало золотих сторінок в істо­рію дивізії. І через сім десятиліть вдячні новгород­сіверці схиляють голови перед їхнім подвигом.

Наступ почався 26 серпня 1943 року. А вже 5 вересня командувач фронту К. Рокоссовський поставив 65-й армії конкретне завдання: з ходу форсувати Десну південніше Новгород-Сіверська на дільниці Остроушки-Погребки і спільно з частинами 48-ї армії заволодіти містом. Головний удар мав завдати 19-й корпус, до складу якого й входила 140-адивізія. Того ж дня вона почала марш і вранці 8 вересня зосередилася в визначеному районі.

Фортифікації міста сприяв рельєф місцевості: високе плато вивищується над рівнем річки на 70–100 метрів. Русло в'юнке, ширина 80–100 метрів, глибина до трьох метрів. До того ж, ворог надійно укріпив цей початковий оборонний рубіж «Східного валу» частинами танкового й армійського корпусів.

З ворожого боку прострілювалися всі підходи до Десни. Але комдив пішов на хитрість. Під покровом темряви він організував імітацію переправи в очікуваному фашистами місці, де посилено стукали в порожні бочки, стріляли з гармат і кулеметів.

Солдати виявляли житейську винахідливість при виготовленні засобів переправи: пором із порожніх бочок змайстрували для перевезення гармат, човни для боєприпасів, кулеметники набивали плащ-намети соломою та сіном.

Ворог узяв ту дільницю під приціл і влаштував потужне бомбардування. А в цей час наші воїни почали переправу в іншому місці. На жаль, німці таки виявили плоти з бійцями на середині річки й відкрили вогонь з гармат. Далі перейшли в атаку, намагаючись знищити десант, але було вже пізно. Читинці 96-го полку, підтримані вогнем 371-го артполку, о 16 годині 9 вересня форсували Десну й притоку Команку. Подолавши жорстокий спротив, досягли села Чулатового за вісім кілометрів від міста. Почалися важкі бої за розширення й утримання плацдарму, забезпечуючи переправу сусіднім частинам.

12 вересня о третій годині всі три дивізії форсували ріку. 14 вересня частини дивізії відбили сім контратак гітлерівців кількістю від батальйону до полку, підтриманих 30 танками й штурмовими гарматами. Всього впродовж шести днів жорстоких боїв на підступах до міста дивізія відбила 17 ворожих атак під прикриттям великих сил самохідної артилерії.

В ніч з 15 на 16 вересня стрілецький полк під командуванням О. Гусєва зламав жорстокий спротив ворога і о шостій ранку увійшов у передмістя. Через чотири години місто було очищене від фашистів. Мабуть, це одне з небагатьох міст, де визволителів ніхто не зустрічав. Лише в дворі монастиря ледве пересувався сторож-інвалід, який розказав, що німці тиждень тому всіх мешканців вигнали з міста. Далі провів у підвальне приміщення, де за два роки окупації «було знищене за кількістю ціле місто. Щотижня вночі на возах вивозили за місто і викидали в яри». (В акті Новгород-Сіверської районної комісії з розслідування злочинів за 20 червня 1944 року вказано: «За період окупації знищено командирів Червоної армії і червоноармійців... 17830 осіб».)

Ви читаєте публікацію, яка підготовлена для газети «Отчий поріг»  - видання Чернігівського земляцтва у Києві.

В боях за звільнення міста загинули 129 наших воїнів, які вписали немало золотих сторінок в історію дивізії. І через сім десятиліть вдячні новгород-сіверці схиляють голови перед подвигом Сімакова, що залишився прикривати роту під час оскаженілої контратаки ворога. Опанас Васильович вступив у поєдинок із взводом автоматників у супроводі танка. Сили були нерівні. Його, стікаючого кров'ю, фашисти хотіли захопити живцем. Зібравши останні сили, він рвонув чеку протитанкової гранати і загинув разом із ними. Таких вчинків було в ті визвольні дні чимало. Вони й надали право воїнам дивізії відтоді носити на прапорі священну назву древньокняжого міста.

Михайло ХУДОБЕЦЬ, м.Томськ 


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/