Зла іронія долі. Екранне й реальне життя кінозірок часто не збігається

Під Новоріччя ось уже понад 40 років ми дивимося по телебаченню чудовий фільм видатного режисера Ельдара Рязанова «Іронія долі».

Романтичну розповідь про ленінградську вчительку Надю Шевельову і московського лікаря Женю Лукашина, котрих доля несподівано поєднала новорічної ночі. Чудова музика Мікаела Тарівердієва, його пісні на вірші відомих поетів Марини Цвєтаєвої, Євгена Євтушенка, Белли Ахмадуліної, талановиті актори. І насамперед блискуча гра виконавців головних ролей. Женю зіграв Андрій Мягков, відтоді один із улюблених акторів Рязанова, а Надю — зірка польського та європейського кіно Барбара Брильська.

Нашому глядачеві вона стала відомою за скандальною (для радянського екрана) стрічкою «Анатомія кохання», хоч це була вже 13 роль актриси. Нині екран переповнений еротикою, часто доволі примітивною. Але кілька десятиліть тому такий жагучий фільм про кохання багатьох шокував, при тому, що в нас він ішов у цензурованому, урізаному вигляді. Виконавиця головної ролі Барбара Брильська стала шалено популярною. Проте вона зізнавалася, що еротичні сцени давалися їй непросто, адже кохання, вважає актриса, — річ інтимна.

Якщо Надя Шевельова, героїня фільму, знайшла своє справжнє кохання, то реальна, не екранна доля Барбари Брильської склалася зовсім непросто.

Вона народилася 5 червня 1941 року в маленькому містечку поблизу Лодзі. Закінчила Варшавську вищу школу театру, кіно й телебачення. Уперше з’явилася на екрані 1958 року. У 1966 році зіграла у фільмі «Фараон», за історичним романом Болеслава Пруса.

Барбара вийшла заміж у 17 років. Першим чоловіком став лікар-гінеколог із Варшави. Барбара мріяла про дитину, а чоловік не поспішав ставати батьком. Більше того, маючи таку красуню-дружину, почав зраджувати їй.

Урешті, Барбара вмовила чоловіка й народила від нього сина, якого назвали Людвік. Невдовзі народилася й донька, яку назвали Бася, тобто Барбара, як мама.

Однак народження дітей не зміцнило родинного союзу. Усе завершилося розлученням. Барбара, попри вроду, популярність, більше не виходила заміж, усю себе віддала дітям та улюбленій професії.

Але після шаленого успіху в «Іронії долі» актриса виявилася начебто вигнанцем у мистецтві в рідній Польщі. На неї впала тінь давньої нелюбові поляків до Росії, Радянського Союзу. Актриса в розквіті творчих сил, таланту змушена була зніматися за кордоном.

…Чорною міткою, що розділила життя актриси, стало 15 травня 1983 року — день трагічної загибелі доньки Басі. Дівчина успадкувала і красу, і талант матері, вже заявила про себе як цікава актриса. Того трагічного вечора вона поверталася додому на авто зі своїм добрим знайомим. Хлопець не впорався з керуванням, машина врізалася в дерево. Водій зостався живим, а Бася загинула на місці аварії.

Ось уже понад 25 років Барбара Брильська живе з цією раною в серці…

А тепер перервімо розповідь про актрису, щоб перейти до ще одної зірки польського кіно й розповісти, як переплелися ці дві жіночі й акторські долі.

Малгожата Браунек, шляхтянка в джунглях кіно

Вона народилася 30 січня 1947 року. Біографії двох актрис багато в чому схожі, а творчі долі тісно перепліталися, коли актриси стали суперницями на кіномайданчиках.

Малгожата теж рано знялася в першій ролі, у фільмі «Гра», — 19-річною. Далі в її творчій біографії — ролі у фільмах класика польського і світового кіно Анджея Вайди «Полювання на мух» та «Пейзаж після битви» (1969 і 1970 роки).

І ось настав 1971 рік. Малгожата Браунек — успішна актриса й щаслива дружина. Її чоловік — молодий, але вже досить відомий польський режисер Анджей Жулавський. Щойно зняв дружину у своєму фільмі «Третя частина ночі» — дуже напруженій, психологічний картині. І тепер починає роботу над історичною стрічкою «Диявол». Хто гратиме головну роль — сумнівів нема, звичайно ж, Малгожата. Але життя вносить корективи: Малгожата вагітна, чекає першої дитини. А фільм був дуже складним для зйомок: поєднання жахів, містики й еротики. Деякі сцени вимагали гри на межі фізичних і психологічних сил. Це була роль не для майбутньої молодої мами, про що актриса й

заявила чоловікові. Підтримало її і кіноначальство. Анджей нарешті погодився замінити дружину. Але ким? Йому настійливо порадили Барбару Брильську.

Але тут почалося несподіване. Зйомки з Барбарою тривали всього один день. Потім режисер оголосив перерву «для розмірковування». Насправді він умисне припинив роботу над фільмом, відсторонив від нього Барбару Брильську і вирішив чекати, поки його дружина народить, щоб зняти саме її в головній ролі.

Вже наступного 1972 року, водночас з «Анатомією кохання», на екрани вийшов і фільм «Диявол». Вибухнув скандал, адже, згідно з контрактом, у фільмі мала грати Барбара Брильська. Дійшло до суду, який став на бік Барбари і присудив саме їй виплатити гонорар за не зіграну роль. Адже Малгожата знімалася, по суті, нелегально.

На цьому справа не завершилася. Фільм було знято з кінопрокату, він пролежав на полиці довгі 16 років і потрапив на екран лише 1988 року, коли в Польщі вже відчувалися вітри демократичних перемін.

Заборонили фільми не через згаданий скандал, а через те, що творчість Анджея Жулавського не вписувалася в тодішнє офіційне польське кіно. Та й заборонили фільм за наполяганням компартійного керівництва СРСР — під приводом, що в стрічці багато еротики. Справжні причини були політичні. У фільмі йшлося про події в Польщі 1793 року. Тобто незадовго до остаточного поділу країни кількома імперіями, в тому числі Росією, і ліквідації більш як на століття незалежної Польської держави. Комуністичні ідеологи СРСР побачили в фільмі паралелі з окупацією 1968 року Радянським Союзом і його сателітами Чехословаччини.

Цей удар жандармів від кіно змусив Анджея Жулавського, 32-річного талановитого режисера, надію польського кіно, емігрувати на Захід. І саме там він зажив європейської слави як режисер. Але водночас це стало початком кінця сімейного життя подружжя.

…Повернімося до переплетіння доль двох талановитих польських актрис. У 1974 році видатний польський режисер Єжи Гофман почав знімати фільм «Потоп». Це друга частина задуманої ним екранізації історичної трилогії видатного польського письменника, лауреата Нобелівської премії Генріка Сенкевича, присвяченої польській історії ХVII століття. Фільм за першим романом трилогії «Пан Володиєвський» Гофман зняв 1968 року. Одну з ролей у ньому зіграла Барбара Брильська. Ніхто не сумнівався, що режисер саме її візьме на головну роль шляхтянки Олени Білевич у масштабній двосерійній стрічці. Другу головну роль мав зіграти улюбленець глядачів і режисерів, зірка польського та європейського кіно Даніель Ольбрихський.

І раптом Єжи Гофман прийняв рішення, яке гостро зустріли глядачі, критики і керівництво кіно: він зніматиме в ролі Олі лише Малгожату Браунек.

Результат засвідчив правоту метра кіно. Величезний успіх фільму був значною мірою зумовлений чудовою грою Ольбрихського і Браунек. А сам фільм став, як на мене, кращим у трилогії за Сенкевичем (третім був знятий через чимало років добре відомий нам фільм «Вогнем і мечем»).

Здавалося б, після чергового тріумфу життя актриси складатиметься так само щасливо, як у її кіногероїні. Але вийшло зовсім інакше, як і в її суперниці Барбари Брильської.

Чоловік, Анджей Жулавський, на хвилі кінослави в Європі й Америці став крутити романи з кінозірками. Урешті 52-річний режисер пристрасно закохався у 26-річнцу нову зірку французького кіно Софі Марсо. Цей роман, який обговорював увесь кінобомонд, тривав чимало років. У їхньому цивільному шлюбі народився син Венсан. Але згодом режисер і актриса розлучилися. Нині вже немолода кінозірка й далі одна з успішних актрис європейського кіно.

А що ж Малгожата Браунек? У її творчості була ще одна зіркова роль — в екранізації класика польської літератури Болеслава Пруса (як і у Брильської в фільмі «Фараон»). Це був 10-серійний телефільм за романом «Лялька». Польща, Варшава.70-ті роки XIX століття, великий соціально-психологічний роман. І водночас один із кращих творів світової літератури про кохання. Малгожата зіграла головну героїню — великосвітську холодну красуню аристократичних салонів Ізабеллу Лєнцьку.

Особисті долі обох актрис теж виявилися схожими. Малгожа Браунек теж вирішила залишитися самотньою і присвятити себе синові та мистецтву.

Та була в житті актрис ще одна трагічна подія, що пов’язала їхні долі.

Той трагічний вечір

Повернімося до 15 травня 1993 року, до трагедії на автостраді за 15 кілометрів від Лодзі. Преса тоді скупо повідомила, що автомашину вів «знайомий Басі Космаль», доньки знаменитої актриси Барбари Брильської (прізвище дівчини — по її батькові). Хлопець, мовляв, погодився підвезти знайому дівчину.

Це була лише частина правди. А вся правда полягала в тому, що за кермом машини був не хто інший, як син Малгожати Браунек. Так, той самий Ксаверій, якого мама народила під час зйомок фільму «Диявол». Здавалося, прокляття диявола, містика картини наздогнали актрису та її сина через багато років.

Ксаверій Жулавський був не просто «знайомим» Басі. Молоді люди кохали одне одного, їхній роман тривав другий рік. Син і донька

непримиренних суперниць у кіно готувалися своїм шлюбом поєднати ці дві родини, двох красивих, знаменитих і по-людськи нещасних жінок. Доля вирішила інакше…

* * *

Барбара Брильська мешкає під Варшавою зі своїм сином. Загибель доньки наклала чорну мітку на родину. З батьком Людвік ніколи майже не спілкувався, для нього стосунки батьків, цих двох чужих одне одному людей, ніколи не були таємницею.

Брильська була в числі відомих діячів культури Польщі, які одразу ж, у 2014 році. рішуче підтримали Україну і засудили російську агресію проти нашої держави.

Малгожата Браунек усі останні роки життя теж віддала синові. Він, як і Людвік, має таку саму психологічну травму чи ще й більше. Хлопець робив перші успішні кроки в мистецтві. Але тяжкий камінь того трагічного вечора на довгі роки замкнув його душу. Відкрита вона була тільки для мами, яскравої польської актриси, яка прожила на екрані стільки чужих доль і якій власна доля наворожила ось таке.

Малгожата Браунек померла у Варшаві 23 червня 2014 року. Ще з 1980-их років, після тяжкого психологічного удару, вона відійшла від кіно й театру, захопилася східними філософіями та релігіями, зокрема дзен-буддизмом. Але 2001 року повернулася в мистецтво, знімалася у фільмах, грала в столичних театрах.

…Поховали її за буддистським ритуалом, на лютеранському кладовищі Варшави.

Теж сумна іронія долі…

Петро АНТОНЕНКО,

редактор газети «Світ-інфо», м.Чернігів, спеціально для видання Біла хата