Стоп’ятдесятикілограмовий кабан – за десять тисяч гривень! Валентина та Микола Циганки із Великого Устя, що на Сосниччині, продають дикого кабана.
Два роки тому вони купили свинку та кабанчика і планували зайнятись їх розведенням. Утім, бізнес не пішов – свинка відмовляється «гуляти». Тепер господарі вирішили продати кабанчика, а свиню залишити собі. За дичину просять недорого, хочуть відбити витрати.
Валентина Миколаївна боїться заходити у станок до свиней. Каже, що хоча вони і виросли в неволі, та все ж дикі гени даються взнаки.
Два роки тому подружжя Циганків купило поросят у сусідньому Конятині. Планували зайнятись розведенням.
«Вони були смугасті та здичавілі, – пригадує Валентина Циганок. – Зараз їх можна навіть почухати. Але це треба робити обережно. Свинка більш лагідна, а кабан «строгий», б’ється. Чоловікові он ногу іклами двічі чіпляв».
Власне, кабанчик трохи менший, під 150 кілограмів, а свинка – до двох центнерів.
Заходити в станок Валентина Миколаївна не рекомендує. Каже, сама їх побоюється. Зі свинями змалку порається її чоловік Микола Геннадійович. Але і він без вилок до них не заходить.
«Я без вил не заходжу, бо кабан жирує, б’ється. Вони маленькими були, то підбігали, жирували, а виросли, то які вже жирки? – каже господар. – Недавно свиня саме тічку водила, то кабан сердитий. Вона, видно, несправна. Більше року вони «свадьбу» водять і все ніяк не дає спарувать».
Доки ми розмовляємо, кабан двічі намагався вкусити доглядача.
«Подивіться, які ікла», – відмахується вилами Микола Геннадійович.
«Звір – він і в хліві звір, – додає Валентина Миколаївна. – Вони ще маленькими як у двір вибігали, то поводились як звірі. Буває розірвуть то індичку, то курку, то качку…».
«А чим годуєте?» – запитую.
«Годуємо, як звичайних свиней, тільки даємо ще сіно та воду. Вода їм треба обов’язково», — пояснює хазяйка.
«А як свиню будете валити?»
«З рушниці!»
Подружжя Циганків – знані мисливці. У кожного – своя зброя.
«У мене одностволка, у чоловіка – двох. Рушниці хромовані», – хвалиться господиня.
«Це якщо розробляти, то треба ж шкуру знімати?», – цікавлюся деталями.
«Та ну ні. Спокійно все смалиться, – пояснює Валентина Миколаївна. – М'ясо у диких свиней дієтичне, сала практично немає, воно з проростю. За кабана можна не переживати – він не «хожалий», бо свиня йому не далась. Якби «хожалий», то м'ясо трохи б, канєшно, пахло».
«А ви на полювання давно ходили?»
«Ого, – протягує Микола Геннадійович. – Давно. Раніше диких свиней часто бачили, зараз вже і не зустрінеш. Вибили африканська чума і браконьєри. А лосів скільки було в лісі… Все безкарно знищують».
«Минулого року у лісі за Галайбино валялось по двоє-троє свиней. Африканська чума…, — додає Валентина Миколаївна. – Скоро дикого кабана треба буде в «Красну книгу» заносити».
Віталій Назаренко
Фото Миколи Тищенка та Сергія Кордика
