Уже традиційно у першій половині березня проводяться шевченківські дні в Чернігівському національному технологічному університеті.
11 березня за ініціативою викладачів української мови кафедри суспільних дисциплін і українознавства та студентів групи БО-141 пройшло літературне свято в нетрадиційному форматі, яке торкнулося кожної душі присутніх: звучали як сучасні поезії про Кобзаря, так і по-новому сприймалися його пророчі слова в піснях і віршах. Схвильовано читали власні поезії студенти, душевно виконувалися сучасні пісні на слова Шевченка. Аплодисментами присутні дякували за нового й знайомого Кобзаря.
Світлини: http://www.geci.cn.ua/
На завершення тишу заполонило багатоголосе студентське прочитання уривку з твору Тараса, як заклик звучало «…обніміться ж, брати мої! Молю вас, благаю!»
Благословенний той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами,
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами- сльозами.
Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним вченим. Дослідники творчості Шевченка часто звертають увагу на пророчість його слів. Тому не буде новиною, що кожна сучасна революційна подія знаходить своє відлуння в творах Кобзаря.
Шевченківський вірш, мов мантра звучить в душах українців. Революція гідності вкотре довела, що поезія Тараса Шевченка жива, її серце продовжує битись в унісон з серцями українців. У час тривоги й печалі Кобзар був на барикадах: в малюнках і цитатах, достойно виконуючи місію кобзаря – народного співця. Те, що люди крізь століття почули його віковічне «Борітеся – поборете» – є, безперечно, кращим подарунком для нього, як письменника.
Після такого цікавого заходу, мабуть, кожен залишив у своєму серці частину пророчих Кобзаревих слів, які стануть життєвим дороговказом.
