Воскресни, моя Україно!
Живою з пожарищ постань!
Нехай у минуле відлинуть
нуртовища бунтів, повстань…
І лють братовбивчої брани
хай більше нам душі не рве…
Не тнуть хай смертельнії рани
вкраїнськеє серце живе…
Нехай відгримлять хижі грози
над нами вовіки-віків.
…Та сльози, пекучії сльози
мерзнуть в очах матерів:
сини їхні в небо злетіли
поповнити янголів рать…
І нині, розправивши крила,
на варті Вітчизни стоять…
…Проститься нам? Хто теє знає?..
Не знаю напевне і я…
…Та все ж ожива, воскресає
сторононька рідна моя!
Брунечок вузлики в’яже
вже яблунька в моїм саду…
Ми разом здолали цю вражу
злую й неситу орду!..
Хай Юди сміються на кутні
й досада-гризота їх ссе…
…Вкраїну мою у майбутнє
Бог на долонях несе!..
Сергій ТИХОЛОЗ, с. Тальянки, Черкаська область, спеціально для «Білої хати»
