До дня пам'яті жертв голодомору
Горять свічки, — мигтять у день жалоби,
Горять свічки, — у пам'ять тисяч душ.
Померли що, о ні! — Не від хвороби,
Від злого умислу «вождя», його чинуш.
Від того, що забрали хліб в коморах,
Як злодії забрали за дарма.
Ішли до всіх, зі зброєю, по дворах.
Не розбирались брат ти, чи кума.
Для чого їм, що є роти на печі,
Чи може хворі, немічні, старі.
Все відібрати, — їх діла овечі,
В наказі ясно, — все як в букварі:
«Якщо не віддають все добровільно,
„Знать“ вражий елемент, — то він кулак».
У перед зиму в селах всі тотально:
Господар, бідний, — кожен став голяк.
І сталось лихо!!! — Без війни і бою,
Померлі з голоду лежали, — просто так:
Той жах і в наш час, не дають бідою
Назвати, всіх злочинців, — «сталінят».
Горять свічки, мигтять у день жалоби,
Голодна смерть, невинних людських душ.
Докором гнівним нас нащадків, що би
Став день цей, — для вождів і злих чинуш!
Федір Лавриненко. Із збірки «Добро і зло». 19.09.2013р.
24 листопада Україна та світ вшановують пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932-33 років.
Сьогодні по всій Україні пройдуть скорботні заходи, а о 16:00 розпочнеться загальнонаціональна хвилина мовчання із акцією «Запали свічку пам'яті». Гасло національної інформаційної кампанії до 85 роковин Голодомору “Ми пам'ятаємо. Ми сильні”.
Загальнонаціональну традицію ставити запалену свічу у вікні своїх осель на знак ушанування виморених голодною смертю ініціював всесвітньовідомий історик, політолог, дослідник Голодомору Джеймс Мейс.
Джеймс Мейс переїхав жити в Україну, де зокрема написав: «Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих».
В контексті.
