Двадцятиоднорічний Дмитро на псевдо «Лапа» — родом з Борзнянщини Чернігівської області. За проявлену мужність і успішне виконання бойових завдань Дмитра нагороджено відзнакою Головнокомандувача ЗС України — нагрудним знаком «Золотий Хрест».
До війська «Лапа» потрапив за власним бажанням — у віці 19 років уклав контракт:
— До лав ЗСУ долучився я у 2023 році. До прийняття цього рішення підійшов усвідомлено — розумів на всі 100%, що хочу стати на захист України, — розповів Дмитро. — Далі прийшов до місцевого ТЦК та СП — мене там зустріли, поцікавились з якого питання до них звернувся, я їм і кажу: «Хочу служити». Перепитали мене про вік та сказали, що до досягнення 25 років можуть призвати лише за власним бажанням і на контрактну службу, ну а я з великим задоволенням і погодився.
Далі Дмитро проходив підготовку в одному з навчальних центрів України, а згодом вирушив на навчання до Великої Британії. Після повернення з навчань «Лапа» долучився до 5 окремої штурмової бригади, у складі якої й розпочав свій бойовий шлях:— Після навчальних центрів я ще опанував спеціальність розвідника, після чого долучився до бригади, — продовжує далі розповідати боєць. — У моєму підрозділі хлопці — всі добровольці віком від 18 до 30 років. Спочатку ми виконували бойові завдання на околицях Бахмута, далі були Іванівка та Кліщіївка, що також на Донеччині. Останнім часом я був постійно залучений або на штурмах, або на евакуації — за можливості евакуювали навіть побратимів з інших бригад.
Під час виконання чергового бойового завдання під Кліщіївкою Дмитро зазнав тяжкого поранення.
— Під самою Кліщіївкою ми відбили штурм, після чого мали просуватися трохи вперед. В якийсь момент все затихло, а потім почалися скиди з дронів, — пригадує той жахливий день Дмитро. — Коли повз тебе щось летить, ти завжди чуєш вихід снаряда, а от коли в тебе — ні. Тому з того, що памʼятаю — раптове світло в очах, я дивлюся на побратима — він у крові, але від болю не кричить. Ця кров була моя... Мені переламало нижню щелепу, знизу шматок щелепи вирвало повністю, також було осколкове поранення в шию, роздроблений ліктьовий суглоб, осколкове поранення у ноги... Часу на евакуацію було дуже мало, але побратим надав мені першу медичну допомогу і ми почали виходити вдвох.
Виходити Дмитру з побратимом довелося під щільними артобстрілами та скидами дронів — протягом 5 кілометрів:
— Як мене везли до лікарні, я не памʼятаю. З побратимом, який мене вивів, на щастя, все добре, хоч у той день він також отримав поранення, а я прийняв майже всі осколки на себе. Ворог не щадить нікого — там, куди вони стріляють, усе викошене під нуль ракетами, мінами, різними снарядами, — розказує «Лапа».
Після лікування та реабілітації хлопець повернувся на військову службу. Нині він — військовослужбовець ТЦК та СП Чернігівщини. На цьому Захисник зупинятися не планує — розмірковує щодо отримання офіцерського звання та поверненням до своєї рідної 5 окремої штурмової бригади, аби й надалі робити вагомий внесок до наближення Перемоги та мати змогу ділитися власним досвідом з новобранцями:
— До війська я повернувся, тому що вже звик, що ми з побратимами постійно на виїздах. Після важкого поранення я певний час був вдома, але зрозумів, що більше користі від мене буде у війську серед побратимів. А нещодавно з моєї штурмової бригади надійшла пропозиція повернутися на посаду інструктора. Можливо, хтось інший скаже, що це дурість, але я дуже хочу повернутися. І командування бригади, і побратими — всі вони для мене стали родиною, — з гордістю акцентував Дмитро.
Воїн зізнається, що якби на початку свого військового шляху знав, через що йому доведеться пройти — свого рішення ні в якому разі не змінив би!
За інформацією Чернігівського обласного ТЦК та СП
