Письменник, публіцист, педагог, громадський та культурний діяч Роман Іваничук народився 27 травня 1929-го р. у с. Трач на Івано-Франківщині.
Походив із сім’ї вчителя. Навчався у початковій школі в с. Трач, від 1942 року в Коломийській гімназії, перетвореній у Коломийську СШ № 1, яку закінчив у 1947 р. За порадою батька вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. Рік пропрацював учителем початкової школи в с. Трач.
У 1948 р. знову вступив до Львівського університету на українську філологію. Проте не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, тож на нього був написаний донос і в 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність».
Відслужив 3 роки в армії (в Азербайджані) і в 1953 р. поновився у Львівському університеті, який закінчив у 1957 році. Поїхав працювати учителем української мови і літератури у с. Щирець Львівської області. Там продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР.
У літературі вважав своїми учителями Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського та Ірину Вільде, також у ранній період творчості перебував під великим впливом творів Івана Керницького.
У 1958 р. вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання.
Особливу увагу й зацікавлення читачів в Україні та поза її межами здобув історичний роман про Визвольну війну під проводом Б. Хмельницького «Мальви» (К., 1968), де розкрито тему яничарства, зради й вірності, патріотизму та відступництва. Роман викликав категоричне неприйняття офіційної критики. Іваничук тривалий час був позбавлений можливості публікувати свої твори.
Загалом історичні романи Іваничука склали великий цикл, що охоплює 500-літню минувшину України та представляє широке полотно боротьби за утвердження державності й усвідомлення самоідентичості нашого народу.
У романі «Манускрипт з вулиці Руської» (Л., 1979) виразно відтворено середньовічний Львів. За романи «Вода з каменю» (Л., 1982) і «Четвертий вимір» (К., 1984) – про життя М. Шашкевича та П. Гулака-Артемовського Р.Іваничука відзначено Державної премією України ім. Т. Шевченка (1985). Іваничук уперше в українській художній літературі звернувся до теми ОУН і УПА в тетралогії «Вогненні стовпи» (Л., 2005). Його активна громад. позиція і талант письменника поєдналися у збірнику статей, есеїв та спогадів «Чистий метал людського слова» (К., 1991), «Благослови, душе моя, Господа» (1993), «Дороги вольні і невольні» (1996; обидві – Львів). За романами «Шрами на скалі» та «Мальви» здійснено низку театральних інсценізацій; за мотивами роману «Черлене вино» (Л., 1979) створено оперу «Олеська балада» (лібрето Р.Кудлика, музика Б. Янівського), поставлена у 1985 р. у Львівському театрі опери та балету. Окремі твори Іваничука перекладено словацькою, російською, польською, німецькою, французькою мовами.
Як громадський діяч Роман Іваничук проявив себе у 80-90-рр. У червні 1988 року погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.
Помер Р.Іваничук 17 вересня 2016 р. Похований у Львові
Леся Бондарук,
Український інститут національної пам’яті
