Чернігівець Василь Шолох виріс серед бджіл — його батько був пасічником. Тож не звідкілясь знає таємниці з життя бджіл.
— Пасічники підгодовують бджіл цукровим сиропом. Розкажіть про це.
— Навесні, коли розвивається молоде покоління бджіл, їх треба підгодовувати, щоб швидше росли. Цей період — максимум 2 тижні. Влітку багато рослин, і бджіл можна не підгодовувати. Є люди, які на цьому заробляють гроші — продають «мед» із сиропу. Раніше такого не було. Кілька століть тому бджолярам довіряли настільки, що, коли вони свідчили в судах, їм не обов’язково було присягати. Бджолярі вважалися найбільш чесними людьми. Зараз, на жаль, не завжди так.
— Чи відрізняється весняний мед від літнього за своїми властивостями?
— Навесні мед беруть з акації. Потім, наприклад, із квітів малини, ожини. Бджоли принесли його і «запечатали». Влітку збирають мед з інших рослин. До осені формується таким чином квітковий мед з усіляких рослин. Він є найбільш корисним. Весняний більш світлий, ніжний, солодкий — він мені більше подобається. Також він більш рідкий. Мед з акації довго не цукрується. Інші види цукруються швидко. Це їх нормальний процес. Хочу сказати стосовно терміну придатності. Мед не повинен псуватися. У Єгипті в одній піраміді вчені знайшли мед. У давні часи його використовували при бальзамуванні. Коли дослідили мед, виявилося, що він придатний до вживання. Єдиний продукт харчування, в якого немає терміну придатності.
— Як не помилитися, купуючи мед на базарі?
— Дослідити, наскільки справжнім є мед, можна лабораторним шляхом. Але взагалі потрібно відчувати, яким він є на смак і на запах, наскільки багатим. Справжній мед дере горло. Я на базарі меду не купую. Бджоли збирають його майже з усіх квітів. Але чомусь не збирають з обліпихи. Якось я приходжу на ринок і запитую: «У вас який мед?» Вони розказують: «Є різний, і такий, і такий». — «А з обліпихи є?» — питаю. — «Є і з обліпихи».
Василь Шолох провів екскурсію своєю затишною садибою і пригостив смачним медом. Серед цікавинок — ручна крільчиха Тося, яку Василю Івановичу подарували родичі. Вона пасеться на газоні і залюбки дає себе погладити. Цікаво було дізнатися, що у неї навіть є свій персональний будинок.
Спати на бджолах — на здоров'я
Це зовсім не боляче і безпечно — впевнений Василь Шолох. Не дарма ж, такий новітній метод оздоровлення останнім часом набуває популярності, навіть екс-президенти України захоплювалися цією сферою. Що вже говорити про Віктора Ющенка! А президент-втікач Віктор Янукович у свій час поставив у себе в Межигір’ї будиночок з лежанкою над вуликами. Але пан Василь пішов далі і, крім традиційної заготівлі меду, вирішив спробувати лікувальний сон на бджолиних вуликах.
Запах меду, тепло, що виділяє бджолиний рій, тихе гудіння трудових бджіл створюють біополе, яке дуже позитивно впливає на стан здоров’я: заспокоює нерви, позбавляє хронічного безсоння і головного болю, лікує серцево-судинну систему тощо. Тож, ознайомившись із вже існуючими технологіями, Василь Шолох зробив будиночки.
Збудував їх на свій лад — у решти прихильників цього методу дещо інакше. У кожному будинку — по два ліжка, а якщо подивитися на низ зовні — то це ніші, в які господар ставить вулики. Кожне ліжко — фактично каркас, напнутий сіткою, а зверху настелено сіна. Поки людина відпочиває, насолоджуючись тишею і запахами сухої трави й дерева, бджоли живуть своїм життям. До речі, в будиночках усе зроблено з дерева: і підлога, і стіни.
«Бджоли мають позитивну енергію, — каже Василь Шолох. — Атоми, з яких складаються клітини людського організму, мають певну частоту коливання. При стресах клітина починає виходити з цієї частоти. А біополе, що створюють бджоли, налаштовує людину на цю ж частоту. Години дві біля бджіл — і відчуваєш себе краще».
У науці метод лікування бджолами та їхніми продуктами називається апітерапія. Розповідаючи про нього, Василь Шолох згадує свого батька: «Моєму батькові 93 роки. На здоров’я, слава Богу, не скаржиться. Він — найкраща реклама цього методу. А все тому, що з 1955 року займається медом. Майже 30 років веде щоденник, де записує свої спостереження за бджолами. Я, звісно ж, з дитинства за цим всім спостерігав, допомагав».
Бджоли відчувають, коли їх бояться
— Чи не заважає бджолам присутність людини?
— Ні. Навіть буває, якщо хороша погода, ви можете спокійно відчинити вулик, вони не кусаються. Якщо погана погода — бджоли починають злитися, що вони без роботи, можуть напасти на людину, розбомбити сусідній вулик. Також бджоли не люблять, коли їх торкають руками. Вони відчувають, коли їх бояться.
Бджоли працюють день і ніч. Робоча бджола влітку живе не більше 2 – 3 тижнів. А в зимовий період робочі бджоли здатні перебути до весни. Тобто, не працюючи, вони живуть набагато довше, не так швидко зношуються.
У вулику ще є трутні — восени робочі бджоли їх виганяють на вулицю, тож вони не зимують, а навесні з’являються нові трутні. А матка може жити кілька років.
До речі, саме відомий український бджоляр Прокопович визначив, що у бджіл є матка. Цікаво, що Прокопович був постачальником меду російському царю. Людям він продавав пилок, мед, і вони до нього приходили, щоб переночувати біля пасіки, полікуватися.
— Розкажіть дещо більше про біополе, яке створюють бджоли. Які проблеми зі здоров’ям воно допомагає подолати?
— У вулику дуже багато бджіл. На початку розвитку бджолосім’ї до 30 тисяч, потім їх кількість доходить до 60 тисяч. Робочі бджоли носять пилок, воду, вони створюють біополе. Один науковий інститут проводив дослідження впливу на серцево-судинну систему, на нервові клітини, і вчені дійшли висновку: людина, хоч і не відчуває біополя (так само, як не відчуває і радіації), однак знаходиться під його впливом.
Позитивний вплив відчувається за 10 сеансів. У мене, наприклад, були проблеми зі спиною. Я лікувався масажем і ліками. Але, коли полежав на бджолах, стало помітно легше. Моя дружина п’ять років страждала на безсоння, без снодійних заснути не могла. Вона адвокат, робота напружена. Я запропонував їй поспати на бджолах. Спочатку вона казала, що все це дурниці. Але я наполягав. Тижнів через 2 – 3 почала засинати без снодійного, і зараз усе нормально.
У минулому Василь Шолох займався автомобільними гонками, працював у ДТСААФі (Всесоюзне ордена Червоного Прапора Добровільне товариство сприяння армії авіації і флоту). Після цього доставляв машини з-за кордону, працював на будівництві. Вийшовши на пенсію, вирішив зайнятися чимось більш спокійним. Тож на місці занедбаної садиби на Кордівці, недалеко від міського парку, збудував кілька бджолиних хаток, ночівля в яких, до речі, обходиться дешевше, аніж у готелях Чернігова. Потурбувався про наявність санвузла, душової кабіни.
Вікторія ГАВРИК,
м. Чернігів. Світлини автора
