Пригадую, під час служби в армії нам мало не щодня давали вівсяну кашу. І за три роки я, напевно, з’їв стільки вівса, що міг би навіть із конем позмагатися. Це, звичайно, жарт, але в ньому є доля правди. Ми, як і коні, корови, — травоїдні істоти. У нас такі самі зуби, як у них. Ці тварини живуть свій календарний вік (звичайно, якщо його не вкорочує людина), бо харчуються за законами природи: трава і зерно. А подивіться, скільки енергії та сил у цих тварин!
Людина ж не доживає свого віку, а все тому, що вживає «цивілізовану» їжу — смажену, варену, печену, тобто бере органічну речовину (живу) і під час термообробки (вище 60˚) робить її мертвою (неорганічною). Ось звідкіля беруться пісок і камені в нирках та жовчному міхурі.
Щоб підвищити життєву енергію, потрібно вживати вівсяний настій. Як його приготувати?
Беремо склянку вівсяної крупи (не пластівців), засипаємо до термосу і заливаємо на 2–3 години гарячою водою (70–80˚). Потім цей настій проціджуємо, бажано рідину омагнітити, додамо до неї одну столову або чайну ложку меду і випиваємо за годину до обіду. Каша, яка залишилася в термосі, буде дуже смачною, якщо її присмачити медом або олією (посолити).
Мені розповідала одна бабуся, що вона таким настоєм вилікувала відкриту форму туберкульозу за чотири місяці. А чоловіки, попивши цей настій, невдовзі відчують козацький дух. Якщо меду немає, можна використовувати цукор, переварений із лимоном.
Микола КОШМАК, натуропат
