Переплутав… військові звання
1972 рік. Штабом цивільної оборони СРСР проводиться підсумкова перевірка нашого училища. Одне з питань перевірки — «підйом по тривозі та дії особового складу навчальних батальйонів». Перша навчальна рота, командир — капітан Шпунтенко. Посеред ночі: «Тривога!» Днювальний в одну мить вмикає світло і дублює сигнал гучним криком: «Навчальна тривога, навчальна тривога!». Черговий роти молодший сержант Межеумов в одну мить зриває печатку і розкриває рушничну кімнату. І ось уже другий взвод отримує особисту зброю і виносить боєприпаси. У цей час третій взвод швидко одягається, перший — ковдрами завішують величезні вікна для світломаскування (!).
На одному з підвіконь, піднявшись на табурет, трудиться курсант Вовка Ткаченко. До нього підходить перевіряючий у польовій формі. На його погонах тьмяно поблискують генеральські зірки. Озвучується зауваження: «Товаришу курсант, опустіть праворуч ковдру — внизу щілина!»
Далі слідує поворот на одній нозі в сторону, звідкіля лунає вказівка, і роздається чудова відповідь курсанта: «Я таких порадників на х... бачив!» Генерал-перевіряючий не розгубився і по-батьківськи покартав курсанта: «Ти на погони подивися, вояка хренов!»
Ткаченко ще раз озирнувся назад і вимовив: «Ой, вибачте, товаришу генерал, а я подумав, що це майор Мельничук із третьої роти».
Усі, хто чув, в один момент напружили животи від реготу. Сміявся, безумовно, і сам перевіряючий.
Анатолій ПОКРИШЕНЬ, колишній військовий, м.Чернігів
