На зорі незалежності в Україні успішно функціонувало 26 торфозаводів, 5 із них — на Чернігівщині (один із яких, Замглайський, — був найбільшим в Європі). Станом на початок 2019 року залишилося 5! Два із п'яти підприємств розміщені на Чернігівщині — Смолинський та Ірванцівській.
Цього року закриють ще два торфозаводи: аргументація, як і в усіх випадках, проста — підприємства збиткові.
У схемах доведення до банкрутства торфозаводів стара влада не розбиралася. Не спішить розбиратися і нова. На кінець 2019 року ми матимемо всього три діючі торфозаводи — один на Волині і 2 на Чернігівщині, які тримаються на плаву виключно завдяки людям. Три торфозаводи на всю країну, країну, в якій, за оцінками спеціалістів, щонайменше 2,5 мільярдів кубів торфу. Відбувається цілеспрямоване знищення галузі!
Ми, торфовидобувники Чернігівщини, вимагаємо від діючого Уряду:
* припинити грабіжницьку податкову політику щодо державних підприємств, коли 90 % прибутку ми змушені віддавати «на гору», залишаючи собі лише кошти на захищені статті, не маючи можливостей для розвитку;
* передбачити кошти для оновлення виробничо-технічної бази підприємств;
* списати старі борги торфозаводів, які штучно накопичувалися попередніми «ефективними менеджерами» з метою подальшого банкрутства підприємств та їх приватизації;
* надати торфозаводам статусу юридичних осіб та можливість розпоряджатись фінансами самостійно без «прокладок» зверху;
* ухвалити Програму підтримку торфогалузі України на наступні 5 років — як це є в Білорусі та Росії;
* змінити неефективне керівництво державного концерну «Укрторф», яке знищує останні торфозаводи України.
Торфовидобувники Смолинського торфозаводу ДП «Чернігівторф»
