10 квітня 2024 року мало б виповнитися 70 років Володимиру Коваленку (1954—2016) – археологу, який відкрив Батурин світу.
За своє життя Володимир Петрович дослідив понад 500 пам’яток та підготував значний науковий доробок – близько 600 академічних і науково-популярних публікацій. Під його керівництвом було виховано не одне покоління археологів, істориків, учителів. Серед них – і співробітники Національного заповідника «Гетьманська столиця». Ще за життя він здобув визнання і повагу, ставши легендарною постаттю української історичної науки.
Шлях дослідника Володимир Коваленко розпочав у 1976 році. Після закінчення історичного факультету молодий науковий співробітник Чернігівського історичного музею спрямував свою діяльність на охорону та вивчення археологічних пам’яток Чернігівщини. Саме в цей час доля познайомила його з Батурином. Місцевий цегельний завод розгорнув видобуток глини на дворищі гетьмана Івана Мазепи на Гончарівці. Попри ідеологічні заборони радянського часу Володимир Петрович підтримав батуринських музейників та краєзнавців. Обстеживши резиденцію, у 1976 році він склав «Акт технічного огляду археологічного пам’ятника», чим зумів довести значення збереження цієї садиби та зупинити розробку кар’єру на Гончарівці.
Через два десятиліття Володимир Петрович знову повернувся до Батурина. Після того, як у 1993 році було створено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», постала необхідність створення плану його охоронних зон. Будучи вже кандидатом історичних наук, завідувачем кафедри археології та народознавства Чернігівського педагогічного інституту та керівником Чернігово-Сіверської експедиції він разом з іншими істориками ініціював розкопки в гетьманській столиці.
У 1995 році археологи з Чернігова та Києва під керівництвом Володимира Коваленка, Олександра Моці та Юрія Ситого здійснили розвідки на території Батурина та колишнього Бахмацького району. Були проведені дослідження території Гончарівки, де були виявлені залишки палацу гетьмана І. Мазепи. Також були проведені перші дослідження в центрі міста. Було з’ясоване точне розташування Цитаделі Батуринської фортеці. Але головним досягненням першого року розкопок став план охоронних зон заповідника, затверджений розпорядженням Чернігівської обласної держадміністрації від 6 березня 1996 року.
Відтоді щороку в Батурині працює археологічна експедиція. У 2001 році до її роботи долучилися канадські археологи і експедиція стала міжнародною. У 2007—2009 роках чисельність її учасників становила понад 200 осіб.
Дбаючи про кадровий потенціал науки, у 2008 році на базі Міжнародної україно-канадської археологічної експедиції Володимир Коваленко організував літню польову школу. В ній проходили стажування історики як з України, так і з інших країн: Канади, Туреччини, Сполучених Штатів Америки, Австрії. Вихованці цієї школи не лише здобували практичні навички польової роботи, а й під керівництвом Володимира Петровича готували свої перші наукові публікації. За його безпосередньої підтримки у 2002 році була організована щорічна міжнародна студентська конференція «Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи», на якій науковці оприлюднювали свої напрацювання. Часто на цій конференції звучала й тема історії гетьманської столиці.
В результаті багаторічних досліджень в Батурині була виявлена значна кількість археологічних об’єктів на території Цитаделі, в межах Батуринської фортеці, заміської резиденції Івана Мазепи, Троїцького храму та Миколо-Крупицького монастиря, садиби Кочубеїв та палацово-паркового ансамблю Кирила Розумовського. Також були сформовані унікальні археологічні колекції, які увійшли до фондового зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця».
І важливу роль в цьому особисто відіграв Володимир Петрович, який упродовж з 1995 до 2012 року успішно організовував масштабну роботу експедиції, а потім до 2016 року залишався її науковим консультантом. За цей період він став автором та співавтором численних наукових та науково-популярних публікацій, у яких доносив до широкого загалу роль Батурина в історії України.
Вагомим результатом археологічного вивчення цього історичного міста стала відбудова у 2008 році Цитаделі Батуринської фортеці та відкриття у 2009 році Музею археології Батурина. У значній мірі успішна реалізації цих проектів є також особистою заслугою Володимира Петровича, який став ідейним натхненником відродження гетьманської столиці.
Життєвий шлях Володимира Коваленка – це яскравий приклад відданості своїй справі. За силу своєї харизми, таланту, щирості та впевненості він відкривав двері перед грандіозними проектами і успішно реалізовував їх.
Світла пам’ять про Володимира Петровича та його вклад у відкриття історії Батурина назавжди в наших серцях.
Каріна Солдатова, завідувачка відділу археології НІКЗ «Гетьманська столиця», Чернігівщина
На фото: Володимир Коваленко (1954—2016), 2008 рік. Архів Національного заповідника «Гетьманська столиця»
