Ми повідомляли про судове провадження стосовно поновлення на роботі лікарки Чернігівського військового госпіталю Альони Барановської та у зв'язку з цим тиску її чоловіка — керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері — на керівництво військового шпиталю.
Нагадаємо стисло суть справи:
У перші дні блокади Чернігова загарбницькими військами російської федерації лікарка терапевтичного відділення Чернігівського військового госпіталю Альона Барановська виїхала зі своїм чоловіком та неповнолітньою дитиною за межі області в інший регіон. При цьому не поставила до відома про такий крок керівництво шпиталю. Начальник Чернігівського військового госпіталю Олександр Слєсаренко своїм наказом звільнив медичну працівницю за негативною ознакою – за прогули. Медична працівниця звернулася до суду про поновлення своїх прав. Після розгляду питання суд відмовив позивачці у задоволенні її вимог.
Редакція отримала від керівництва госпіталю текст звернення до Генерального прокурора України. Подаємо це звернення без будь яких скорочень.
Генеральному прокурору України Костіну А.Є.
01001, м. Київ, вул. Різницька, 13/15
Шановний Андрію Євгеновичу!
Звертаємося до Вас вдруге, а загалом до Генеральної прокуратури вже 6-й місяць підряд з проханням і вимогою захистити бойовий Чернігівський військовий госпіталь від знущань та свавілля керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Барановського Д.А.
Ми зрозуміли, що наше перше звернення до Вас, від 08.08.2022р. «не дійшло», враховуючи факти продовження тиску на колектив госпіталю, використовуючи службове становище з боку Барановського.
Ініційований ним суд над колективом госпіталю відбувся з приводу вимоги поновлення його дружини на роботі та виплати їй компенсації за вимушений прогул і зміни формулювання в трудовій книжці, про звільнення за прогул. Його дружина разом з ним втекла, будучи єдиним лікарем-кардіологом та військовозабов’язаним молодшим лейтенантом запасу.
Як би від Вас не сховали нашого звернення, цієї ганьби можна було б уникнути. Бо фактично судилася та половина України, яка билася до останнього в оточеному Чернігові з тією невеликою частиною населення, яке просто в той час зникло.
З боку захисників Чернігова і України були представники військового госпіталю, Тероборони і всі ЗМІ, які до останнього стояли на позиціях і не відступили.
Справа набула широкого розголосу у ЗМІ, люди нас підтримали і знову ми просили у коментарях донести до Вас цю інформацію. Фактично Барановський зганьбив свою високу посаду, якої він не достойний. А реакції з Вашого боку немає ніякої, бо інформацію від Вас приховують представники кругової поруки Венедіктової.
Загалом ситуація визначається і висвітлюється як на виконання Вашого наказу, про очищення рядів прокуратури, так і закріплюється визначенням нашого Президента Володимира Олександровича Зеленського на його промові до Дня Незалежності України. Далі дослівно: «Шановний народе! Ми завжди віддавали шану всім борцям за незалежність, називали цей день головним святом, а синьо-жовтий прапор святинею. Прикладали руку до серця, співаючи гімн, гордо промовляли Слава Україні і Героям Слава!
24 лютого нам випало підтвердити слова справами. В цей день фактично відбувся другий Всеукраїнський референдум. Знову головне питання, знову визначальний вибір, але цього разу сказати Незалежності Так, треба було не у бюлетені, а у душі, у совісті і йти не на дільниці, а у військкомати, Тероборону, волонтерський рух, інформаційні війська, або ж просто стійко і сумлінно працювати на своєму місці, і на повну силу, на суспільну мету.
Ми змінились всі. Хтось народився вдруге як людина, особистість, громадянин, патріот, просто як Українець, — і це звичайно добра новина.
Хтось зник! Не загинув, не помер, але розчинився як людина, як особистість, як громадянин, як Українець, — і це справді теж не погана новина, — ми більше не будемо заважати один одному!
Ми зробили вибір. Для когось це Маріуполь, для когось Монако…
Але ми знаємо кого більше, і ми нарешті стали дійсно єдині: Нова Нація, яка дійсно з’явилася на світ 24 лютого о четвертій ранку, яка не плакала, не кричала, не злякалась, не втекла, не здалась і не забула».
Цим сказано на нашу думку все.
Стосовно нашої ситуації, керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, полковник запасу Барановський Дмитро Анатолійович: «Зник! Не загинув, не помер, але розчинився як людина, як особистість, як громадянин, як Українець…»
Він зробив вибір. Для нас це були бої в оточеному Чернігові, для нього – евакуація.
І нас більше: «Ми нарешті стали єдині, Нова Нація, яка дійсно з’явилася на світ 24 лютого о четвертій ранку, яка не плакала, не кричала, не злякалась, не втекла, не здалась, і відбила ворога в Чернігові».
Барановський втратив лице і репутацію в очах громадськості Чернігова, військовій і оборонній сфері, через свою втечу яку він сам пояснює дослівно: «Робота в приміщені прокуратури була не можлива, 27-28.02 ситуація набула особливого загострення, засоби комунікації частково втрачені, рух містом вкрай ускладнений, робота в таких умовах була фактично паралізована...».
А чому не розглядав полковник запасу Барановський, здоровий сильний чоловік, за прикладом жінок і інвалідів Тероборони, необхідність взяти в руки автомата і пляшку з запалювальною сумішшю, і стати з ними на барикаду? Йому було вкрай ускладнено рухатися містом, а їм легко???
А нас ще і вбивали. Люди гинули на позиціях, в домах, в чергах за хлібом, гинули цивільні водії водовозок, підвозячи людям воду… Трус… Трус не може бути керівником Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері.
Барановський Д.А., повернувшись з евакуації в середині квітня, не виконав пораду Президента: «Ми більше не будемо заважати один одному», а вирішив навпаки войовниче реабілітувати себе, свою дружину лікаря-кардіолога молодшого лейтенанта запасу Барановську О.М. і трьох дезертирів -військовослужбовців Чернігівського військового госпіталю, молодшого сержанта Мазурук Н.В., молодшого сержанта Влащик О.П., молодшого сержанта Колісниченко В.М., які самовільно залишили місце служби на очах всього колективу госпіталю, який нікуди не евакуйовувався.
З головною метою повної їх і себе військової та суспільної реабілітації та виправдання, повернення їм всіх пільг, повернення їм всіх грошових виплат за час дезертирства.
Так він супроводжуючи всі справи вже розвалив справу молодшого сержанта Колісниченко В.М., якій вже держава буде виплачувати 244 784 грн.
А загалом, окрім знущання над тими, хто стояв до кінця, 3 воєнні дезертири та його дружина можуть нанести збитки державі від 947 243 грн , 1 273 393 грн за час свого дезертирства.
А потім, як погрожує Барановський, вони всі разом, як невинно ображені дезертири посадять на лаву підсудних тих, хто стояв до останнього обороняючи Чернігів і Україну.
Колектив Чернігівського військового госпіталю.
Редакція готова розмістити позицію керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Дмитра Барановського, якщо він цього забажає.
Схожа публікація: Чернігівському військовому шпиталю доводиться воювати не тільки під час окупації
