Нічого на землі немає ціннішого за людські життя, тому в важкі військові часи завжди в першу чергу надається допомога людям. Так безпомилково можна сказати про органи самоорганізації населення в Ніжині (ОСН).
Війна стала важким випробуванням для кожного, хто став її свідком, а Ніжин в період, коли нашу землю топтали ноги загарбників, став домом для багатьох переселенців. В місті панувала тривога, страх, але життя не зупинилось.
Наталія Бойко
— Ми мали бути опорою наших містян, ми мали бути спокоєм та довірою кожного, — охарактеризувала події воєнно-окупаційного часу керівниця відділу з благоустрою, житлових питань, паркування, роботи з органами самоорганізації населення та взаємодії з правоохоронними органами Ніжинської міської ради Наталія Бойко. — Те, що ми були на роботі цілодобово і практично відклали своє життя на інший план — навіть не обговорюється. З першими тривогами включились всі в допомогу. Знаходили житло для потребуючих, консультували людей з різних питань. Всі боялися і хвилювалися, і спілкування в цих обставинах виявилося рятівним для всіх.
Жінка розповідає, як доводилось поселяти людей, які приїхали в Ніжин в будинки, де давно ніхто не жив. За допомогою відповідних служб в ті приміщення були підключені світло, газ, ніжинці ділились подушками, постільною білизною, одягом.
— Велика вдячність керівництву університету ім. Гоголя. Адже вони надали для тимчасового поселення людей свої гуртожитки, коменданти допомогли організували сам процес поселення, щоб було якомога менше стресу в людей, — пригадує посадовиця.
В Ніжині вже багато років діє організація «Червоний хрест» і під час окупації всієї області якраз ця організація разом із виконавчою службою взяла на себе деякі гуманітарні питання.
— Ми також допомагали нашим військовим, ТРО, намагались віднайти приміщення для них, щоб вони могли перепочити після чергування, зігрітися (адже на вулиці було холодно, зима тоді нікуди не поділася). До цього залучили не лише місто, а й найближчі села, — додає пані Наталія.
Коли область була окупована, то в Ніжині ні на мить не припинялась робота комунальних служб, була організована допомога із транспортом для жителів, хто потребував переміщення в межах міста, забезпечення продуктами.
— Часто разом із відділом економіки доводилось знімати соціальну напругу в точках продажу продуктів. Люди в магазинах панікували, сварились, було складно заспокоїти, але все ж можливо. Виїжджали в магазин «Сільпо» та на місці спілкувались із покупцями, — зазначила керівниця відділу.
В Ніжині цієї колючої весни було теж непросто, але влада потурбувалась про те, щоб місто було забезпечене продуктами, теплом та світлом.
— До нас в місто в перші окупаційні тижні прибуло багато ромів. Особливо із сусідньої Носівки. В нашому та сусідніх населених пунктах поширена ця діаспора, але в цей час саме до нас прибуло їх немало. Люди були охоплені страхом за своє життя, боялись вбивств, гвалтувань, тому шукали прихистку де могли, а ми нікого не лишили на вулиці, — ділиться наболілим Наталія Бойко. — У ці дні наше місто відкривало двері всім, до нас приїхали навіть люди із далекого Кривого Рогу.
В Ніжині живе багато різних національностей, а в цей час, коли в країні війна, то всі стали однією великою і люблячою родиною, де все будується на взаєморозумінні та допомозі.
ОСН допомагали людям тримати зв'язок із міграційними службами, пенсійними фондами, банками, надавати відповіді на всі питання, які турбували людей, допомагали із оформленням документів.
— Нам в жодному разі не можна було показувати людям, які до нас приходили, що хтось із нас втомився, плаче чи опускає руки, адже ми мали бути опорою наших містян, ми мали бути їх спокоєм і довірою, — акцентує увагу керівниця відділу ОСН.
Зараз у Ніжині панує літо, всі ОСН зайняті питаннями благоустрою, порядками на своїх вулицях і допомогою Україні в здобутті перемоги.
Наталія Дрозд
