12 січня 1907 року (1906, 30 грудня) в Житомирі народився Сергій Павлович Корольов, вчений, конструктор космічних кораблів, основоположник практичної космонавтики.
Сконструював першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, космічні кораблі «Восток» і «Восход». Саме завдяки його науковому та організаторському таланту став можливий знаменитий політ у космос Юрія Гагаріна 12 квітня 1961-го. Під керівництвом Сергій Корольова відбувалися польоти міжпланетних автоматичних станцій до Місяця, Венери та Марса, здійснено м’яку посадку на поверхню Місяця.
Юрій Гагарін і Сергій Корольов
Створена вченим перша в світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7 (8К71) була здатна нести заряд вагою понад 5 тонн. Оскільки вчені змогли різко скоротити вагу ядерного заряду, ракети Корольова стали використовувати для запуску супутників, а їх надійність дозволила СРСР досягти першості в космічній галузі. Компонувальна система і двигуни ракети Р-7 не застаріли й до сьогодні. На її основі розроблено ракету-носій «Союз».
В СРСР Сергій Корольов був засекреченою особою. Крім вищого радянського керівництва та колег, всі інші знали його лише як Головного Конструктора. Він постійно перебував під охороною, немов у «золотій клітці».
У 1957-му Нобелівський комітет хотів вручити премію в галузі фізики людині, яка відкрила людству шлях у космос. Однак радянське керівництво не розкрило прізвище головного конструктора. Воно стало відоме тільки після смерті вченого. Тоді й пришла всесвітня слава.
Пройшов табори НКВС (1938—1944). Під час жорстоких тортур йому зламали щелепи, але винним себе так і не визнав. Був засуджений до страти (документ завізував Йосип Сталін). Пізніше розстріл замінили таборами на Колимі, де видобував золото, а звинувачення щодо участі в троцькістській організації та антирадянській діяльності переформулювали на «шкідництво в галузі військової техніки». Кілька разів лише дивом уникнув смерті. До реабілітації в 1957-му офіційно вважався ворогом народу.
Однак саме заламана щелепа зрештою і стала причиною смерті, коли 14 січня 1966-го Сергію Корольову робили нескладну операцію і не змогли ввести через рот кисневий шланг для відновлення роботи серця. Урна з його прахом похована в Кремлівській стіні.
Прожив в Україні перші 24 роки свого життя. Мешкав у Житомирі, Ніжині, Одесі, Києві. Любив українські пісні, часто співав «Дивлюсь я на небо», «Реве та стогне Дніпр широкий».
Як згадувала його дочка Наталія, «Сергій Павлович спав через ніч, йому завжди доба була коротка, він хотів якомога більше встигнути. Жодної хвилини не витрачати дарма, економити час».
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам`яті
