Сьогодні, 11 вересня, відзначає день народження, 70-річчя, Сергій Олегович Павленко. Істинний подвижник українства, Заслужений журналіст України, відомий історик, краєзнавець.
Яскравий приклад того, що будучи за фахом, освітою не журналістом, не істориком, а філологом, можна досягти в журналістиці й історичній науці високих досягнень, якщо є талант, ерудиція і величезна відданість своїй справі.
Щодо журналістики, то коли Сергій Павленко став редактором звичайнісінької радянської комсомольської газети, нашої обласної, «Комсомольський гарт», він невпізнанно оновив її. І не лише перетворивши на тижневик, але і творчо. Хоч це було ще за СРСР. Правда, на його фініші, наприкінці 80-х, в часи розвою Перебудови, коли відбувалося так багато нового, свіжого. Потім було редакторство в симпатичній, на жаль, не збереженій, але то вже після нього, обласній газеті «Просвіта». Потім плідна робота власним кореспондентом по Чернігівщині парламентської газети «Голос України».
І все ж, в наш культурницький простір Сергій Павленко увійшов насамперед як дослідник української історії, зокрема Чернігівщини. І насамперед доби славного гетьмана Івана Мазепи. Можна сміливо сказати, що він є найбільшим мазепознавцем у нашій країні, досить глянути на перелік його праць.
В цій царині заслуговує дуже високої оцінки праця Сергія Павленка по відродженню в нашій історичній пам`яті Гетьманської столиці Батурина. Тут він працював дуже активно і плідно, як і наші історики, археологи, як президент України Віктор Ющенко.
І неодмінно треба назвати ще одну титанічну роботу ювіляра: створення і очолювання ним Чернігівського історико-краєзнавчого журналу «Сіверянський літопис», який давно вже вийшов за межі Чернігівщини, і за авторами, і за тим, що його читають по світах. Журнал офіційно включено до переліку видань, публікації в якому зараховуються при захисті дисертацій на звання кандидатів і докторів наук. Цьогоріч журнал теж відзначив ювілей – 30-річчя.
Додам, що я пишаюсь багаторічною дружбою і плідною співпрацею з Сергієм Олеговичем. Найкращі йому вітання і побажання в цей ювілейний день!
А зараз – довідка української Вікіпедії про ювіляра. Бо нам варто більше знати про наших видатних сучасників.
Сергій Павленко народився 11 вересня 1955 року в Луцьку, в сім'ї Олега Васильовича Павленка (1933 –1989) – фахівця в галузі агрономії, що обіймав посади голови колгоспу та голови сільради, і Галини Степанівни Павленко (1931 – 2009; по народженню – Танюк, рідна сестра відомого політичного і громадського діяча, режисера, літературознавця Леся Танюка), вчительки біології та німецької мови.
До 1958 року Сергій мешкав у Луцьку й Умані, з 1958 по 1973 рік – у селі Дягова Менського району Чернігівщини. З 1963 навчався в Дягівській середній школі, яку закінчив у 1973-му. Того ж року вступив на стаціонар філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка (спецкурс літературної критики, українське відділення). У 1978-му закінчив цей вуз, здобувши спеціальність «філолог, викладач української мови та літератури». Заочно навчався (1989 – 1991) в Київському інституті політології та соціального управління й одержав фах політолога, викладача соціально-політичних дисциплін у вищих та середніх навчальних закладах.
Упродовж 1978 – 1979 навчального року Сергій Павленко викладав українську мову та літературу в Горностайпільській середній школі на Київщині. У 1979 – 1980 був кореспондентом Чорнобильської районної газети «Прапор перемоги». У 1981 – 1983 працював завідувачем відділу Катернопільської районної газети «Авангард», а з 1983 по 1987 рік – заступником редактора Бобровицької районної газети «Жовтнева зоря»). У 1987 – 1991 роках очолював редакцію чернігівської обласної молодіжної газети «Комсомольський гарт». У 1991 – 2015 роках працював власним кореспондентом газети Верховної Ради «Голос України»,
З 1987 року Сергій Павленко постійно проживає в Чернігові. У 1978-му одружився з Оленою Ткаченко (1957 р. н.), випускницею, за фахом перекладач з болгарської), у 1996 – 2014 працювала випусковим редактором «Сіверянського літопису». Син подружжя Василь Павленко (1981 р. н.) – економіст, випускник Києво-Могилянської академії.
Працюючи власним кореспондентом у «Голосі України», Сергій Павленко їздив по всій Чернігівщині. Спілкуючись з місцевими людьми й занотовуючи важливі й цікаві факти про села, хутори та їх жителів. Зібраний матеріал став основою його книжки «Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини», в якій подано етимологічні та почасти історичні дані про назви всіх 1528 населених пунктів краю, а також про назви 25 000 кутків, полів, випасів, урочищ, могил, курганів, долин, ярів, боліт, озер, річок і лісів.
У журналістській діяльності Сергій Павленко приділяв велике значення історії. Восени 1991-го він мав написати статтю про загибель Батурина у 1708 році, під час російсько-шведської війни. Не вдовольнившись інформацією в наявній тоді історичній літературі, вдався до пошуків у книгозбірнях, сховищах і архівах Чернігова, Ніжина, Києва. Відтоді почалося становлення Сергія Павленка як науковця. За час роботи в «Голосі України» він опублікував близько 1500 статей, вагоме місце серед яких посідали публікації про Івана Мазепу й діячів Гетьманщини, про історію Батурина й України. Розвідки історика та публіциста надруковано в багатьох вітчизняних наукових збірниках та часописах, а також у виданнях Аргентини, Канади, Великобританії, США.
Сергій Павленко написав книжки-дослідження «Загибель Батурина 2 листопада 1708 року» (1994, 2007), «Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді» (1996), «Міф про Мазепу» (1998), «Іван Мазепа» (2003), «Іван Мазепа як будівничий української культури» (2005), «Кохання гетьмана Мазепи» (2009). «Восстание мазепинцев: мифы и реалии» (2009), «Опозиція на Чернігівщині: 1944 – 1990 рр.» (1995), навчальний посібник для середньої школи «Україна крізь віки» (2000, у співавторстві) та інші. Підсумком багаторічних пошуків і досліджень стала монографія «Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники» (2004). У книжці «Іван Мазепа як будівничий української культури» (2005) уперше подано ґрунтовне дослідження меценатської діяльності гетьмана, його участь у фінансуванні будівництва 43 церковних приміщень тієї доби.
Павленко опублікував серію історичних нарисів про козацьких полковників, старшин доби Мазепи. Упорядкував два томи видання «Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» (2007), «Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах» (2009). У студії «Зображення гетьмана І. Мазепи (кінець XVII — початок XX століть)» (2010) він оприлюднив низку портретів гетьмана, багато з яких були досі невідомі.
Нагороди і відзнаки.
Заслужений журналіст України (1994).
Всеукраїнська премія імені Бориса Гринченка (1994).
Міжнародна премія імені Івана Мазепи (1999).
Чернігівська обласна премія імені Михайла Коцюбинського (2000).
Міжнародна журналістська премія імені Василя Стуса (2003).
Відзнака Президента України – Хрест Івана Мазепи (23. 02. 2010).
Чернігівська обласна літературна премія імені Леоніда Глібова (2014).
Почесна Грамота Верховної Ради України (09. 12. 2015).
Премія імені Самійла Величка (2018).
* * *
А ось що написав сьогодні до цього фото сам ювіляр:
Дякуючи Богу, ЗСУ, рідним, отак домандрував до 70… Хто бажає ознайомитися з моїми манрівками в добу І. Мазепи, Карла ХІІ, у неймовірний світ мікротопонімів Чернігово-Сіверщини (25000 назв!), може зробити ювіляру в цей день подарунок – заглянути у мій пошуковий «рюкзак» і витягнути-прочитати бодай один матеріал-розслідування, запис свідчень, нотатки, узагальнення – на сайтах «Чтиво», Інституту історії НАНУ, а також у найповнішому форматі в «Academia»: https://independent.academia.edu/СергійПавленко
Підготував для медіа Петро Антоненко
