30 листопада в Чернігівській міській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського міської бібліотечної системи представлена чергова книга на обласний літературний конкурс «Краща книга року» у номінації «наукова література» – «Сповідні розписи села Дягови 1746–1830 років».
Під час цієї презентації книги з загадковою назвою «Сповідні розписи…» виявилося, що це перше видання такого типу в Україні. Раніше науковці тільки міркували про важливість і суспільну цінність оприлюднення таких документів і мріяли зробити…
Сергій ГОРОБЕЦЬ, упорядник цього видання, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті, пояснив, що сповідні розписи – одна із форм документів церковного обліку населення, запроваджена на Гетьманщині в 1720-х роках. Вони являли собою повні посімейні списки місцевого люду в межах парафії, відтак нині це надзвичайно цінне генеалогічне джерело, яке дає змогу відстежити родоводи сучасних українців, що кілька століть тому були простими козаками чи селянами, навіть кріпаками.
На сьогодні повністю або частково збереглися одинадцять сповідних розписів села Дягови Менського району Чернігівської області – за 1746, 1754, 1761, 1763, 1775, 1778, 1779, 1781, 1810, 1812, 1830 рр. Вони дають змогу простежити історико-демографічні процеси на території села за період у майже 85 років, а в генеалогічному плані представляють відомості приблизно про чотири-п’ять (іноді шість!) поколінь окремих родин.
Науковець навів для прикладу прізвище Павленків, адже подібне видання стало ініціативою відомого мазепознавця, журналіста та шеф-редактора наукового журналу «Сіверянський літопис», уродженця Дягови Сергія Олеговича Павленка. Прізвище Павленко вперше з’являється у сповідці 1754 р., де записаний Степан Павленко. Але порівняння з відомостями сповідного розпису 1746 р. дозволяє ідентифікувати його з Стефаном Павловим, який записаний на ім’я та по батькові. Власне, з цього видно, що батька Стефана звали Павло і саме від батьківського імені походить прізвище Павленків.
Всього ж у сповідних розписах представлено 6 поколінь Павленків, які Сергію Олеговичу вдалося з’єднати в родовому дереві з наступними представниками роду. Відтак його родовід налічує більше 300 років і півтора десятки поколінь Павленків.
Нова книга містить покажчик прізвищ, що суттєво допоможе мешканцям Дягови на Менщині та вихідцям із цього села у справі дослідження власних родоводів.
Сергій ПАВЛЕНКО, який ще в 2010 р. видав нарис історії рідного села («Дягова. Від минулого до сьогодення»), представивши громадськості свою малу Батьківщину, пояснив, що відкриваючи для себе нові джерела з історії рідного села (з тими ж таки сповідними розписами познайомився лише цього року), він знайшов спільну мову з іншими чернігівськими науковцями, а результатом такої співпраці стали три книги з історії Дягови, які розкривають як загальний перебіг подій, так і долі окремих родів.
Сергій Павленко представив двох своїх земляків, які зацікавилися історією села та власних родин і нині намагаються відтворити сімейне родове дерево. Особливо вразив присутніх Анатолій ГРОНЬ, колишній голова Городнянської райради (він народився у сусідньому з Дяговою хуторі), продемонструвавши величезний аркуш (довжиною щонайменше з метр) власного генеалогічного дослідження. Як з’ясувалося, завдяки архівним джерелам він розробив родовід від сьогодення до 1850-х років, а тепер, з допомогою опублікованих сповідних розписів, над вивченням яких просидів більше тижня, знає про своїх предків до кінця ХVІІ ст.
Дмитро КАЗІМІРОВ, кандидат історичних наук, високо оцінив представлене видання, яке ґрунтовно доповнює його власне дослідження – «Село Дягова в матеріалах «Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр.» (2013 р.). Отже, наш сучасник може отримати уявлення про кількість мешканців села, їх походження, соціальний статус, вік, стан, здоров’я, структуру та розміри сімей, господарську діяльність тощо.
Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, наголосив, що основа України – родина, рід, зв’язок поколінь. Саме його завжди намагаються розірвати агресори. І більше за всіх зусиль, аби зробити нас безпам’ятними, приклав комуністичний режим.
Це перше видання в Україні такого важливого виду джерел, як сповідні розписи. Воно, крім безумовної наукової цінності, вже виконує важливу суспільну функцію – взнати якого ми роду, хто наші предки.
Представник УІНП поздоровив науковців з серйозним науковим успіхом і патріотичним вчинком, побажав їм наступних творчих досягнень.
Олександр Майшев, член Національної спілки журналістів України
