Ветеранові лісової галузі Чернігівщини Владиславу Балицькому 18 січня 2021-го виповнилося 85 років. Незважаючи на доволі поважний вік, Владислав Іванович палко вболіває за нинішній стан лісової галузі, особливо за незворотні реформи.
Ще професійним будівельником прикипів серцем до лісу у далекі 70-ті, коли прийшов працювати будівельником у Чернігівський лісгосп, а згодом на прохання заслуженого лісівника УРСР Івана Степановича Іжевського – до об’єднання «Чернігівліс».
Починав із посади виконроба на будівництві нижнього складу в селі Ревунів Круг. Що й казати, посада скромна, порівнюючи з тими, які займав раніше. Та, як мовиться, не місце красить…
Отут, на будівництві нижнього складу лісгоспу, і виявив Балицький свої здібності організатора на повен зріст, на ту висоту, з якої його помітив і легендарний вже на той час начальник об’єднання «Чернігівліс» Іван Степанович Іжевський, котрий, як розповідають, краще рентгена бачив тямущих спеціалістів і відбирав їх для роботи в лісогосподарській галузі області.
І коли у 1978 році завершилось будівництво нижнього складу в Ревуновому Крузі з відмінною оцінкою, Іжевський запросив Балицького в управління об’єднання начальником відділу капітального будівництва. Отак і пов’язав свою подальшу професійну долю будівельник зі славною когортою лісівників, ставши будівельником-лісівником.
З 1979 по 1996 рік Владислав Балицький побудував нижні склади в лісгоспах Добрянки, Семенівки, Холмів, під’їзні залізничні колії до них, понад добру сотню квартир для працівників лісгоспів, приміщень контор, а також дитсадків та інших споруд соціального призначення.
А в сосновому бору на околиці Чернігова завдяки його невтомній енергії виросла ціла вулиця шістнадцятиквартирних будинків, у яких і досі мешкають родини працівників обласного управління, передаючи від покоління до покоління добру пам’ять про того, завдяки чиєму організаторському хисту зведені ці добротні і затишні квартири.
В одному з таких помешкань живе і сам Владислав Іванович, зустрічаючи тут своїх численних друзів. У рідних стінах він зростив і виховав двох доньок — Тетяну і Олену, а зараз не натішиться онучкою Олею.
Вулиця з вивершеними на ній будинками колись носила ім’я радянського письменника Аркадія Гайдара, а нині – Степана Носа, однак усі лісівничі родини цю затишну вулицю під крислатими соснами давно називають поміж собою вулицею Балицького. А це ж радість – зустрічати рідних та друзів на вулиці свого імені!
Дорогий наш Владиславе Івановичу!
Прийміть найщиріші вітання та найкращі побажання з нагоди Вашого Дня народження! Сердечно бажаємо Вам міцного здоров’я та щастя, радості, благополуччя та достатку у Вашому домі, подальших успіхів у всіх починаннях. Хай доля буде щедрою на заслужену повагу і людську шану, а удача усміхається Вам на всіх життєвих дорогах.
Лісівники Чернігівщини
