Денис Мостович із Чернігівщини — ветеран російсько-української війни, який після служби перетворив давнє захоплення у справу життя. Нині чоловік виготовляє ексклюзивні ножі ручної роботи й прагне створювати робочі місця для ветеранів.
У довоєнному житті Денис навчався, проходив строкову службу в армії, працював на шпалерній фабриці в Корюківці. Усе змінилося 2014 року.
«Почалася війна з Росією — не АТО, не ООС, а справжня війна. Бо війни бувають різні, та, на жаль, не всі це розуміють. Я знав, що формується батальйон саме з нашої області, і добровольцем пішов у ЗСУ. Коли поруч земляки — якось простіше і спокійніше», — згадує Денис.
28 квітня 2014 року чоловік прийшов до військкомату. Служив у 13-му окремому мотопіхотному батальйоні. Спершу їхній підрозділ відправили в Сватове, далі — у Старобільськ, де Денис з побратимами охороняв єдину на той час телевежу, що не була захоплена ворогом. Потім були Станиця Луганська, Вуглегірськ, Дебальцеве.
У боях Денис отримав кілька поранень. Після одного з них був евакуйований з Вуглегірська, згодом його звільнили зі служби за станом здоров’я.
Від справи для душі до власного бізнесу
Після повернення до мирного життя Денис згадав про давнє хобі — виготовлення ножів. У 2016 році на свій день народження самотужки зібрав і запустив верстат для шліфування. Спочатку це було суто заняття для душі.
«Я виготовляв кілька виробів на місяць. Це були унікальні речі — мозаїчний дамаск, ножі, зроблені за японськими технологіями. Їх замовляли навіть зі США та країн Європи. Але тоді це ще не був бізнес », — розповідає Денис.
Ідея заснувати повноцінну власну справу з’явилася, коли він дізнався про програму підтримки від Українського ветеранського фонду. Його проєкт «Ветеранська кузня Denis Mostovich Craft Forged Knives» став переможцем конкурсу «Варто почати власну справу».
Отриманий грант дозволив розширити виробництво: закупили нові верстати, розпочали не лише виготовлення унікальних виробів, а й серійне виробництво. Денис переконаний, що підтримка, яку надає держава, зокрема через програми Українського ветеранського фонду, — це шанс, який варто використати.
«Люди часто звинувачують державу в тому, що вона погана, але не намагаються покращити систему чипрацювати з нею. Я радий, що спробував», — підсумовує він.
Майстерня як спільнота
Нині Денис шукає працівників для своєї кузні, навчає ремеслу двох ветеранів та мріє створити не просто нові робочі місця, а простір довіри.
«Я хочу, щоб це була спільнота. Щоб ми могли сісти разом, поговорити, щоб за потреби можна було запросити до хлопців психолога. Щоб це було місце, де можна не лише працювати, а й відновлюватися», — ділиться планами майстер.
Весь прибуток, який отримує зараз від свого бізнесу, Денис інвестує у його розвиток, зокрема — у будівництво нового приміщення для кузні, куди зможе запросити на роботу інших ветеранів.
«Мене надихає сам процес. Обробляти метал, пакувати ножі на подарунки… Люблю розпалити горнило, взяти шматочок металу і викувати з нього красивий клинок», — захоплено розповідає ветеран про ремесло, до якого хоче залучати побратимів.
Серед змін, яких прагне Денис Мостович, не лише працевлаштування ветеранів, але й ставлення до них суспільства.
«Ветерани потребують не жалю, а розуміння. Не потрібно викладали у соцмережі відео, на якому ветеран плаче. Ніхто не знає, що довелося цій людині пережити. Але кожен ветеран заслуговує на повагу — як людина, що виконала свій конституційний обов’язок захищати Батьківщину», — говорить він.
