Розвела руки Десна... Роззираєшся довкруг і тішишся: як же гарно і дишеться легко. Хоч надвечір вітер вогкий, прохолода пробирає, та чернігівці прогулюються, знімкують розлив і качок, які радіють повноводдю. Та і тут війна нагадує про себе заглибинами в піску. То від снарядів, котрими розкидалися рашисти, як дурний грушами.
А в прибережному лісі виспівує птаство. І хочеться, щоб так було — весняно і святково на землі. І — буде! Тільки ось ще Південь і Схід у вогні війни. І це гнітить. Та обнадіює непереможний український дух. Заженемо орків у могилу. Туди їм дорога. А в Чернігові весна зеленобуйна і Десна горнеться хвилями до ніг. Може, так в любові зізнається?
Микола Будлянський, м.Чернігів