Приємна новина надійшла з Індії – поезії відомого творчого подружжя з Чернігова Тетяни та Сергія Дзюби перекладені нині мовою кумаоні. Це – індоарійська мова, розповсюджена в регіоні Кумаон індійського штату Уттаракханд, а також – на заході Непалу. Належить до центральної групи мов пахарі. Цією мовою нині спілкуються два мільйони 360 тисяч мешканців.
Вірші українців мовою кумаоні переклала доктор Мега Бхараті Мегалл (Dr. Megha Bharati Meghall) (Мумбаї, Індія), натомість Сергій Дзюба переклав її вірші українською.
Це – 92 переклад творів всесвітньо відомих українських письменників мовами народів світу. Сергій і Тетяна отримали вже багато почесних нагород в Індії, зокрема мають сертифікат «Золотої книги світових рекордів». Адже добродій Сергій присвятив коханій дружині – пані Тетяні – всі свої 115 книг, понад 130 пісень і близько сорока радіоп’єс та серіалів… Таким чином, вона стала «Найбільш натхненною жінкою Землі». Наразі рекорд зареєстрований офіційно і визнаний міжнародними творчими спілками та академіями різних держав.
Тож пропонуємо увазі читачів поезії Тетяни та Сергія Дзюби мовою кумаоні.
Tetiana Dziuba (Тетяна Дзюба)
* * *
स्टेशनक हल्ल-गुल्लक बीचम पुर दिन निकल गौ –
और सबै परछैं रेलक उन पटरियोंक चार लंबी हैं गईं,
जो रातैंक अनियारपट्ट अंध गलियोंक अंतैक पास लिजुनी।
ऊ लम्बी गलियां जिनुकें
सबै सैंणी पार करणी,
जां, जण कतूक एना करेनिना घटी गईं,
और जिनुके बस रातिब्यान तकके लिजी
अपण दुःख हैं मुक्त हुनेक आसर मिल रौ।
* * *
वाँ सन्नाटा हौल, उम्मीदक रंग जस
वाँ शान्ति हौल, खुशीक रंग जस
और सेब गिर बेर, द्वि टुकड़ों में बिखर जाल
और यौ द्वि टुकड़ खे बेर, खुश प्रेमी,
डालोंक पछिल डाढ़ मारनेर हव्वा क आंसू लै नी देखल,
जो ना जाण कब बटी कुपोषित छू ।
* * *
बखत क नमक रेत क चार
पुराण घड़ी बटी फिसलते रूं।
ऊ जल बेर, पीड़ सह बेर, चिड़चिड़े बेर
फिर समुन्दर में समै जां।
और ऊ समुन्दर बण जां,
जीमे यादों क लहरों हैं टकराण
भोतै भल लागूं ।
मगर,
दुःख यौ छू कि यौ सब
भौत देर तक नी रेय सकण,
किलै की आदिम धरतीक प्राणी छू
और समुन्दर लूँणक छू।
* * *
राजकुमारियों कैं मूर्खों हैं प्रेम हैं जां —
कुनी हमर वाँक सब सयाण।
* * *
मैं ऊन नंबरों को मिलूनी,
जो नंबर मकै याद नाहथन,
यस बखत में जब कोई लै फोन नी उठूं,
तबै मकै ऊ संदेश सुनणक लिजी मिलूं,
जो मैं सदा सुनणक लिजी तरसनी।
अनुवादक:
डॉ. मेघा भारती मेघल,
मुम्बई, इंडिया
{अंग्रेज़ी भाषा से कुमाऊँनी भाषा में अनुवाद}
Translator: Dr. Megha Bharati Meghall, Mumbai, India
Serhii Dziuba (Сергій Дзюба)
* * *
अमरता क चांदी जस हथेलियों में
ऊ नानुनान चेली,
चांद क रौशनी है बणी कंघिल,
अपण् बाल बने बेर,
एक
चमकिल शिश में अपण,
मूूख देखेनेक कोशिश करेँ,
मगर नी देख सकें।
फिर वीक नजर पड़ें
एक अंजान सैंणीक झुर्रियों पर।
* * *
हव्वा क आंसुओं क दूरी जस
दूर एक टापू,
जां,
सफेद रंगक पत्थर वीके लिपटी रूनी,
जां, समुंदर में डूबण हैं पैली
क्षितिज कैं लेँ बांध सकनी।
वाँ,
संगीतल आसरा ढूँढ हाली,
एक आदिम
एक सैंणी
हूं
जनम दिनेक लिजी।
* * *
जुग जुग जिया,
कम कम लिखया,
और
स्वर्ग कैं दोष झन दिया
अपण दुःख दर्देक लिजी ।
* * *
डाढ़ मारने बाना-
वीक आँखोंक आंसू,
इन्द्रधनुष कैं लैं आकर्षित करणी।
* * *
लोग बागों है प्रार्थना छू,
जरा शांति बनाया,
समुंदरक शोर सुनाई नी दिनौ।
* * *
पुराण,
पुराण गिटार
इक किनार में डट बेर
नान्तिनाक चार ठाड़ छू।
अनुवादक:
डॉ. मेघा भारती मेघल,
मुम्बई, इंडिया
{अंग्रेज़ी भाषा से कुमाऊँनी भाषा में अनुवाद}
Translator: Dr. Megha Bharati Meghall, Mumbai, India
А зараз – ці ж вірші Сергія і Тетяни Дзюби українською мовою.
Сергій Дзюба
* * *
На сріблястій долоні вічності
маленька дівчинка
розчісує коси
місячним гребінцем
і в примхливому люстерку
не бачить свого обличчя:
Там її погляд
і зморшки
незнайомої
Жінки.
* * *
На острові,
далекому, мов сльози Єви,
стиснутому обіймами
сліпучо-білих скель
так, що можна спіймати
горизонт, якщо він не втікає у море,
знайшла прихисток
музика –
щоб народити
Чоловіка
і Жінку.
* * *
Живіть довго,
пишіть мало
і не звинувачуйте Небо
у гріхах.
* * *
Заплакана красуня:
вії
намистинками сліз
прихилили
веселку.
* * *
Люди,
будь ласка, тихіше –
не чути моря.
* * *
В кутку гітара,
старенька-старенька,
як дитина,
стоїть важко.
Тетяна Дзюба
* * *
День відступив вокзальним гармидером –
І тіні стали довгими, як колії,
Що ведуть у тупик ночі.
Їх перетинають жінки,
Здрібнілі анни кареніни,
Котрим вибавлення від проблем
Гарантоване лише до ранку.
* * *
І буде тиша кольору надії,
І буде спокій кольору щастя,
І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,
Його половинки з’їдять щасливі закохані,
І не помітять за гіллям заплаканої Єви,
Яка прокляла свій давній авітаміноз.
* * *
Час просочується сіллю,
Як пісок із найдавнішого годинника,
Пече, випікає, ятрить.
А потім даленіє, розчиняється, –
І стає морем,
У якому добре гойдатися
На хвилях спогадів.
Шкода тільки – недовго,
Бо люди мешкають на суходолі,
Де море – сіль...
* * *
Королівни завше діставались дурням, –
переконує народна
мудрість.
* * *
Дзвоню по телефонах,
Номери яких знаю напам’ять,
У час, коли ніхто не підніме трубки.
Тоді тільки можна у них почути те,
Що хочеш почути так давно.
А тепер – про відому індійську поетесу Dr. Megha Bharati Meghall та її вірші українською в перекладі Сергія Дзюби.
Доктор Мега Бхараті Мегалл (Dr. Megha Bharati Meghall):
«Жінка може виплакати океани!»
Мешкає в м. Мумбаї (Індія). Творчий псевдонім – «Королева Кумаона». Працює в галузі образотворчого мистецтва, музики та літератури. Вона – одна з найпопулярніших художників, поетів і співаків країни. Авторка гарної, проникливої лірики. Доктор англійської літератури. Працювала професором університету. Академік. Удостоєна престижних міжнародних нагород.
Зокрема, нагороджена Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України за визначний творчий доробок і популяризацію української літератури в Індії (2022).
Займає особливе місце в індійській кіно- та телевізійній індустрії – як поетеса, співачка, акторка та ведуча телевізійних шоу. Має музичні альбоми, фільми і книжки.
Друкується в міжнародних журналах і газетах – як редакторка, критик, журналістка і поетеса. Пише англійською, хінді та кумаоні. Значна частина її творів перекладена різними мовами.
Відома міжнародна громадська діячка, котра бере участь у соціальних проектах для допомоги малозабезпеченим жінкам та дітям.
Доктор Мега Бхараті Мегалл переклала вірші народних поетів України Тетяни та Сергія Дзюби мовою кумаоні, а добродій Сергій переклав її вірші українською.
Земляни
«Чоловіки – з Марсу,
жінки – з Венери…» –
дорослішаючи, не раз
чула подібні жарти.
Але, доки виросла,
збагнула: це – мій дім;
іншого просто не буде,
бо народилася на Землі.
Тут я була вільною:
сміялася та плакала,
і танцювала босоніж
під чарівним дощем…
Звідки ж ці ланцюги?
нащо ховаюся в кокони:
тільки б якось вижити та
відмовитися від бажань?!
Авжеж, хочеться жити
по-людському, не зважати
на колір шкіри, рожеві
та блакитні «теорії»…
Обожнювати і любити
людей, цінувати добро,
зневажати зло, спрагло
мріяти та літати вночі!
Але свободу потрібно
захищати: щоб жити та
любити, дивитися в очі
і говорити: «так» чи «ні».
Для закоханого серця –
всесвіту мало; та й чи є
милиці від мудрості або
ліки від справедливості?
Якщо всі матимуть місце
під сонцем, без обмежень, –
житимемо вічно і щасливо:
мов квіти, дерева, янголи…
І нехай ще ніхто не довів,
що ми – земляни (може, й
дійсно: чоловіки – з Марсу,
а жінки – з Венери?), то що?
Такої мене більше ніде та
ніколи не існуватиме; тож
варто вдосталь надихатися
цим небом, намилуватися.
Намріятись, налітатися,
налюбитись, накохатися,
народити вільних землян
і розпросторитися душею!
Душа жінки
У ніч, сповнену добрих снів,
жінка не раз прокидається, –
просто усвідомити, як це важливо –
навчитися мріяти: дитинно,
крилато, неповторно, –
авжеж, по-справжньому.
Це нелегко – повернутися
в своє чарівне дитинство,
наче двічі увійти в одну
й ту ж вередливу річку, –
є небезпека від захвату…
забути власне ім’я!
Земля втікає з-під ніг,
у голові паморочиться;
нігті, незважаючи на фарбу,
здаються надто блідими…
але пані – натхненна, бо
створює власну ідентичність.
Це – щось неймовірне,
вражаюче, магічне, –
раптом, нарешті відчути,
що у неї, виявляється, є
божественна душа, – так,
неначе коронувати себе!
Найліпше люстерко
віддзеркалює лише личко,
хай навіть дуже вродливе;
однак воно не показує
найголовнішого – як душа
виходить на обличчя.
Коли душа замріяна –
це красиво: як веселка,
роса, цвіт дерева чи іній;
тоді не треба й люстерка,
щоб побачити щасливу
жінку, сила якої – в душі!
Все привабливе!
Кохання – це нелегке мистецтво,
Романтика – складна теорія…
Світ жінки – тендітно вразливий,
Навіть коли вона – незаймана.
Що відображується в її очах?
Мальовничо дивовижні краєвиди?
Бурхливо хвилюючі водоспади?
Гарячі піски золотих пустель?
Чари жар-птиці? Небесні води?
Тихий подих невловимої душі?
Ніжна планета? Усміх сонечка?
Недосяжні зорі? Ціла галактика?
Всесвіт?.. Хто ж вона? Людина?
Прибулець? Янгол? Всевишній?!
Її сльози – кришталеві, мов роса,
Джерельні, чисті, прозорі, цілющі.
І в цьому – її неймовірне спасіння.
Чому чоловіки живуть так мало?
Вони просто не вміють плакати…
А жінка може виплакати океани!
Її голос – божественний, у ньому –
Церковні дзвони та чудо-спів вітру.
Власне, кожна жінка – неповторна,
Унікальна, мов справжня королева.
Її настрій може змінюватися вмить,
Емоції зашкалюють, вона – вільна,
Неприручена, як дикунка, спритна…
Її сила – в слабкості, а слабкість – у силі.
Насправді, у неї – все привабливе!
Це – таке поєднання непоєднуваного.
Вічне пізнання непізнаного. Дзвінкий
Дитячий сміх. Шалена пристрасть.
Втім, жодна пані ніколи не втратить
Голову, через гарні ноги чоловіка…
То чи легко бути жінкою? Авжеж, це –
Наче зручно сидіти на пороховій бочці.
© Мега Бхараті Мегалл, м. Мумбаї, Індія
© З кумаоні переклав Сергій Дзюба, місто-герой Чернігів, Україна
