У селі Жеведь Гончарівської територіальної громади Чернігівської області в єдиному озері майже повністю зникла вода. Її рівень знизився настільки, що на його місці лишилася калюжка, яка зменшується з кожним днем.
Дивлячись на цю сумну картину і не повіриш, що ще навесні тут було повно води. І рибалки зі всієї округи приїздили сюди половити карасів, яких в озері було чимало. Та більш за все зараз переживають не рибалки, а жителі села. Адже, по суті, озеро – це єдина водойма, де напували корів на паші, а ще це була «пожежна водойма», де є колодязь для забору води і спеціальний під’їзд для пожежної машини.
Озеро в Жеведі, яке місцеві називають Дамбою, було штучно створене у проймі ріки Жеведюха, яка є правою притокою Десни. Назва річки походить від слова «живець» – «струмок», бо ця річечка «підживлювала» Десну своїми водами. Русло Жеведюхи довжиною 22 кілометри в основному складається з великої кількості боліт. Вона бере початок десь поблизу села Андріївка, протікає через села Жеведь, Смолин і Лебедівку Чернігівського району, і впадає в Десну. Ця річка наповнювалася як джерельними водами, так і дощовими та талими.
Десь у 1987—1988 роках на цьому місці було болото, і тодішнє керівництво вирішило зробити в селі озеро. Роботи проводило ПМК 210 (будівельно-меліоративний комбінат). Русло річки в тому місці розширили і заглибили. Люди пам’ятають ті часи: кажуть, поки копали озеро, було вивезено не одну машину торфокрихти. Так у селі з’явилася окультурена водойма. Там же облаштували дамбу, колодязь для забору води і під’їзд до нього.
Водойма навесні цьогоріч
Тоді глибина озера сягала чотирьох метрів, і місцеві жителі та з сусідніх сіл частенько приїздили туди купатися. Озеро, як і річка, наповнювалося водою з розчищених підводних джерел і водою, яка текла річкою від самого села Андріївка. Наповнювалася річка і талими та дощовими водами. Ще якихось років 15-20 тому талі весняні води так наповнювали озеро, що вода з нього розливалася на десятки метрів, переливаючись через дорогу та затоплюючи людські городи.
Громада чекає сесію
Про проблему Жеведі керівництво Гончарівської громади знає. Та поки що не може відповісти, чи зможуть врятувати його. Адже немає висновків експертів.
«Я зараз не готовий вам сказати, чи вдасться нам врятувати це озеро, бо не спеціаліст у цьому питанні, – говорить голова Гончарівської ОТГ Віталій Рудник. – Адже наразі ми шукаємо експертів, які б зробили висновки, чи є сенс вкладати туди гроші і що саме треба зробити, щоб вода в озері з’явилася. У вересні буде сесія громади – там і вирішуватимемо, що робити. Ви ж розумієте, зараз рівень ґрунтових вод падає дуже швидко, і це проблема не лише нашої громади. На жаль така ситуація по всій Чернігівській області. І чи можемо ми виправити цю ситуацію – залишається під питанням».
Корови без води на паші
Навколо села Жеведі були ще невеличкі озера і болотця, але за останні роки майже всі вони попересихали. І це велика проблема для корів. Адже напувати їх на паші можна лише на цьому єдиному озері, яке довго трималося. Наразі вода в ньому майже зникла, і худобі просто не буде де пити воду. І цього люди дуже бояться.
«Проблема зникнення в озері води ще й у тому, що там п’ють воду корови. Це було основне джерело. Є маленькі озера, але це основне, – говорить Віталій Рудник. – І якщо воно все ж таки висохне, то ми будемо шукати шляхи розв’язання проблеми з водопоєм худоби».
Окрім того, у разі повного пересихання водойми постане ще одна проблема: де брати воду у разі пожежі? Не менш важливе питання, яке ставлять місцеві жителі. Адже, не дай Боже, в селі виникне пожежа, то пожежній машині, аби набрати води, потрібно буде їхати в сусідні села. А це – втрата часу і невідомо які наслідки.
Найбільша проблема – зміна клімату
Про те, чому висихає озеро, можна говорити довго, але майже всі експерти сходяться на одному: основною причиною є зміна клімату. Дійсно, за останні кілька років клімат в Україні дуже змінився порівняно навіть із тим, який був десятиліття тому. Немає снігу взимку (а іноді за кілька днів випадає місячна норма), а влітку пече так, наче живемо в Африці. І ці всі фактори, на жаль, не минають безслідно. Проблема в тому, що вода дуже швидко тікає. Немає виходів на заплаву, немає постійних повеней. Пилові бурі, суховії – все це несе за собою певні наслідки. І в цьому випадку насамперед страждають саме невеличкі водойми.
«Усі озера мають різну живильну підтримку. Деякі озера мають живильну підтримку, але можуть живитися і водою природнього стоку. І от коли є розуміння, звідки в водоймі з’являється вода, тоді можна сказати про те куди вона поділася, – говорять в Деснянському басейновому управлінні водних ресурсів. – За останні роки у нас значно змінився клімат, і дуже багато водойм втрачають рівень води. Можливо, те ж саме сталося і з цим озером».
Марія Пучинець
