6 грудня 1871 р. народився Микола Кіндратович Вороний, український поет, театрознавець, перекладач.
Народився в сім’ї ремісника. Відрахований із Ростовського реального училища за зв’язки з народниками та поширення забороненої літератури, три роки перебував під наглядом поліції. Заснував у Ростові «Українську громаду». Навчався у Віденському і Львівському університетах. Працював режисером у театрі «Руська бесіда», актором трупи Марка Кропивницького, в театрі Миколі Садовського. Близький друг Івана Франка. Творчість Тараса Шевченка, Михайла Драгоманова та інших українських класиків надихала його на служіння рідному народові.
Рано почав писати вірші. Вважається зачинателем українського модернізму.
Один із засновників Української Центральної ради та Українського національного театру.
Як писав у спогадах сам Микола Вороний: «В революції 1917 року в брав дуже енергійну участь, особливо на початку (при моїй участі організовувалось ядро Центральної Ради)… Були перспективи вступити до уряду, я поздержався, захоплений театральним хаосом. Далі: голод, морози, пайки і ускладнення моєї хвороби неврастенії кишок».
Емігрував у 1920-му, мешкав у Варшаві (видав збірку поезій «За Україну» у 1921-му) і Львові. В Україну повернувся в 1926-му. Працював у Харківському музично-драматичному інституті, у Всеукраїнському фотокіноуправлінні.
Заарештований у 1934-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності», засуджений до трьох років заслання. Повторно арештований в 1938-му за «компрометацію заходів партії та уряду» («дискредитував методи стаханівської роботи», «вів шкідницьку роботу по пониженню урожайності» тощо). Розстріляний 7 червня 1938-го в Одесі.
Ганебні пута
Ми вже порвали
І зруйнували
Царський трон,
З-під ярем
І з тюрем,
Де був гніт,
Ми йдем на вільний світ!
За Україну,
За її долю,
За честь і волю,
За народ! (Микола Вороний. «За Україну»)
Сергій ГОРОБЕЦЬ
