ЖИТТЯ В ГРОМАДАХ. Березна на Менщині Чернігівської області не лише славиться тим, що в селищі народився видатний композитор і хоровий диригент Григорій Верьовка. Тут успішно спрямовує свою діяльність з вирощування курей м'ясних порід велике підприємство «Щасливе курча», продукція якого реалізується не тільки в Чернігівській області, а й за її межами. Та сьогодні мова – не про це. За лаштунками щоденних буднів ми помітили тут деякі особливості, що притаманні саме березнянцям.
Пильність – понад усе
Недільного ранку у Березні – широкомасний базар. Тут є все, чого душа бажає. На передньому плані – кілька вантажних машин з лісоматеріалами: готові дрова, усілякі стовпи, штахетники тощо. Спочатку, коли ми цікавилися цінами на лісову деревину, до нас поставилися з підозрою – напевно відео-фототехніка налякала. Тож довелося показати журналістські посвідчення.
– А мо’ ви якісь диверсанти? – з пересторогою перепитали тутешні.
– Все нормально, – відповідаємо їм. – То якби Ви не запитали, то це було б неправильно. Ми для вас – незнайомці, та ще й з камерами, а час доволі тривожний…
Але помітили, як чоловіки активно почали комусь телефонувати, і вже хвилин за дві-три усі машини з лісом, як по команді, залишили торговельну площу селища. А базар же тільки-но розпочався.
– От не дали заробити. Налякали, чи що? Мо’ подумали – з податкової? – кажу своєму колезі.
– Авжеж, налякали, – заперечливо відповів той, – у них, либонь, «криша» десь точно, а повтікали тому, що дозволу немає на реалізацію деревини.
Спочатку якось трохи зіпсувався настрій, що через нас у людей зірвалися плани хоч щось сторгувати. Але ж мета наша – не виявляти, хто з дозволами торгує, а хто – ні, – це не наша компетенція і взагалі не наша місія. У нас інші інтереси. Тож пішли далі – у торговельні ряди.
Базар вирує
Але й серед розмаїття пропонованого «купцями» товару теж багатенько виробів саме з дерева – від декоративних до потрібних у побуті. Одначе тут вироби – індивідуального виготовлення, що надає кожному з них творчої довершеності. Різноманітність їх вражає: кухонні вироби (товкачі, миски, ложки, солонки, хлібниці тощо), для свійської худоби та птиці (корита для їжі, поїлки), приладдя для домашнього господарства і т.д.
Біля одного торгового місця – невеличка група людей. Щось доводять один одному. Виявляється, міні-дискусія точиться навколо кошиків.
Іван із села Гусавка приїхав у Березну, щоб продати плетінки, виготовлені ним самим. І якщо в інших прибулих на базар кошелі стовідсотково з лози, то в нього – не такі. Він розповів, що всередині виробу замість верболозу вставляє кілька протяжок стропорної стрічки, яка виготовлена з поліпропілену. Зазвичай така стрічка використовується для обв'язки різних вантажів. До прикладу, коли ви купуєте пральну машину або холодильник, то якраз упаковка цих товарів кріпиться ось такими стрічками.
– На свої корзини я даю гарантію як мінімум десять років, – проконсультував нас майстер. – А ті звичайні, які зроблені тільки з лози, вже за рік-два починають розлазитися.
Коштують такі кошики 140-150 гривень.
І якщо такі кошики – для домашнього господарства, то трохи далі в торговельних рядах в очі запали трохи незвичні для нас плетені витвори. Ми подумали спочатку, що це теж незвичні якісь кошики. А, виявляється, зовсім ні.
Продавчиня, яка стояла за прилавком, розповіла, що це – горщики (вазони) для квітів із ротангу (штучної лози).
– Береться звичайне пластикове відеречко або вазон для квітів, – розповідає жінка. – Потім ротанговою стрічкою облітається, надаючи певну форму виробу.
Коштують такі красиві горщики від 350 до 600 гривень залежно від розміру, форми (прямокутні, округлі, овальні) та призначення (підвісні чи стоячі).
Проходячи між рядами, звернули увагу на мішечки, в яких був тютюн, але кожний з них мав різний колір і форму.
– Це мій син займається вирощуванням виключно для себе, не для продажу, – повідала жінка, яка не захотіла представитися. – А це копійчину треба ж хоч на хліб заробити, так сказала йому, що піду на ринок, то, може, щось таки вторгую. А він не може сюди прийти, бо повістку получить…
З розповіді жіночки про тютюн помітно, що жінка добре розуміється як на його вирощуванні, так і властивостях. Адже про відмінності кожного виду цієї рослини дилетант так детально не розповість. А вона без зупинки говорить, наприклад, про різницю сортів «Вірджінія» і «Дюбек», сигаретного сорту від міцного тютюну…
Медові й бісквітні торти власного виробництва пропонує пані Людмила.
– У моїх тортах, бачите, онде – бісквіт не білий, як у магазинних виробах, а жовтий, – каже умілиця своєї справи. – Це тому, що яйця курячі – домашні, і не додаю ніяких хімічних домішок – все натуральне… Я зараз на пенсії, а вона в мене – невелика, так оце торти – хоч якась допомога до пенсії…
На одному торговельному лотку – понад 15 видів всілякої кави. Тут тобі і іспанська, і португальська, і колумбійська, і бразильська, і венесуельська, і еквадорська… І всі – у фірмових вакуумних упаковках! І ціна помірна – не така, як у спеціалізованих чернігівських магазинах. Таку ж каву і в такій упаковці тут можна придбати за 130-150 гривень (250 грамів), в той час як в Чернігові за таку ж пачку віддасте удвічі більше. Хотіли вже придбати, але перед цим запитали у продавчині – звідкіля таке кавове багатство надходить сюди? Але відповідь нас розчарувала й збентежила:
– Це в Чернігові фірма отримує у мішках каву, там безпосередньо мелють і розфасовують у такі вакуумні фірмові пачки, – роз’яснила нам походження кавових упаковок продавчиня.
От і відкрився секрет дорогої фірмової кави, яку нам частенько втулюють у дорогих магазинах. А ми-то думали! Як приклад, у січні цьогоріч я особисто придбав у популярному чернігівському супермаркеті пачку кави. Та коли вдома відкрив, виявилося, що там не кава, а якась незрозуміла суміш!
Були колись чоботи, а тепер – кросівки
Дізналися ми й про те, що колись Березну називали столицею хромових чобіт. В основному цим ремеслом займалися євреї. Їх тут було багатенько. До того ж, і цирульня, і торгівля – це теж була їхня діяльність. Про це нам розповів місцевий житель Анатолій Кислун, який після Ніжинського музичного закладу все життя займався музикою – працював викладачем у місцевій школі та дитсадку.
– Тепер немає вже тих і майстрів, що чоботи колись шили, – повмирали, – поділився з нами спогадами березнянець. – Та й не модно зараз носити чоботи, – ви ж самі бачите – в основному кросівки носять. То раніше хромові чоботи на селі означали, що людина не бідна, а зараз винеси на базар – так на них ніхто й не гляне… В основному цим колись займалися євреї. У нас їх багато жило. Навіть вулиця так і називалася – «жидівська». Вони тримали у Березні перукарні, продавали газовану воду, морозиво справжнє і дуже смачне, не таке як у наш час продають. А зараз їх тут немає – кудись повиїжджали, може, в Ізраїль…
Сімдесятисемирічний Анатолій Степанович розповів нам, що у Фейсбуку є його власна сторінка, де час від часу публікує записи пісень у власному виконанні. Повернувшись із Березни в Чернігів, зайшли і ми в його акаунт… Гарно виконує пісні і грає на баяні Анатолій Степанович. У його репертуарі – переважно українські пісні. Та по-іншому не може й бути, бо березнянці – щирі українці й патріоти. У цьому ми самі впевнилися. Чого вартий вчинок, коли місцеві мешканці у 2022 році під час російської навали продемонстрували на ділі єдність, високу самоорганізацію у боротьбі з ненависними завойовниками. Це тема – окремої розповіді.
Сергій Кордик, фото Миколи Тищенка
