Мобільні медичні бригади, які не оминають навіть найменшого села та забезпечують усіх, хто потребує, безкоштовними ліками, гуманітарна допомога та соціальне обслуговування людей, котрі опинилися в складних життєвих обставинах, психологічна підтримка, різноманітні навчання, соціальна перукарня, інформування та соціальні майстерні – все це про відділення Українського Червоного Хреста на Коропщині, яке за рівнем діяльності та допомоги населенню є одним із найкращих в Україні. А починалося все з сирого шкільного підвалу…
Працює мобільна медична бригада Червоного Хреста
Мало хто з приїжджих повірить в те, що сучасний Соціальний центр Відокремленого підрозділу Чернігівської обласної організації Українського Червоного Хреста на Коропщині ще донедавна мав вигляд руїн закинутої столітньої хати єврейського торговця. Будівля, хоч і розташована в центрі Коропа, неодноразово виставлялась на продаж, але навіть за копійки ніхто не бажав її купувати. Втім, як виявилось, воно й на краще, бо після того, як тут оселився Червоний Хрест, її просто не впізнати.
«На початку великої війни ми сиділи в школі у підвальному приміщенні. Сирість, бруд, незручності були постійними супутниками нашої волонтерської праці, – пригадує керівниця структурного підрозділу Червоного Хреста на Коропщині Таїсія Онопка. – Бувало, щоб дочекатися черги на отримання гуманітарної допомоги, люди стояли годинами під дощем».
Таїсія Михайлівна, хоч і має непогані стосунки з владою, однак просити і скаржитись не звикла. Та допоміг випадок. В один із днів повз приміщення школи проходив голова громади і, побачивши черги, запропонував допомогу. Почали шукати належне приміщення і, зрештою, зупинились на старій 117-річній панській хаті єврейського торговця. І хоча хатою те напівзруйноване обгоріле приміщення без даху над головою назвати було важко, волонтерів Червоного Хреста це не злякало. Вони дружньою родиною почали наводити лад.
«Коли ми взяли це приміщення, тут було видно небо.
Хаті 117 років, з яких 20 років вона стояла нікому не потрібною, – пригадує пані Таїсія. – Не помилюсь, якщо скажу, що тут були руїни та розвалини».
Та все ж наважились будувати. Будівництво починалось із ініціативи голови громади. Саме коштом і зусиллями громади волонтерам провели воду та освітлення. Найбільша ж допомога прийшла від закордонних донорів з Британії та Данії.
«Нам пощастило потрапити під програму BraVo, за якою Британія та Данія надали нам кошти для розвитку організації. За ці кошти ми облаштували повноцінний сучасний Соціальний центр», – пояснює представниця організації Червоного Хреста.
Відтак в одному приміщенні вдалося об’єднати всі сервіси: традиційні для Червоного Хреста – надання гуманітарної допомоги людям, та нові напрями – психосоціальна підтримка, мобільні медичні бригади, різноманітні навчання, інформування, соціальні майстерні.
А невдовзі на базі Коропської міської організації Українського Червоного Хреста відкрили й оновлений Банк одягу, облаштувавши під нього окрему кімнату, де бенефеціари (так у Червоному Хресті називають своїх клієнтів) можуть в комфортних умовах отримати деякий новий та колишнього вжитку одяг. Серед бенефіціарів Соціального центру – різні вразливі групи населення. Це і внутрішньо переміщені особи, і люди з інвалідністю І, ІІ та ІІІ груп, багатодітні родини, родичі загиблих або безвісти зниклих внаслідок бойових дій, громадяни, у яких зруйноване або пошкоджене житло, люди похилого віку, яким більше 65-ти років.
Буквально за рік цей Соціальний центр став справжнім волонтерським хабом і неабиякою допомогою місцевій громаді. Чого лишень вартий їх проект із соціальним автобусом, який возить із собою безкоштовні медикаменти та медика, не оминаючи жодне село Коропської громади?
«Тому ходунки треба, тому візок, тому медична допомога чи ліки – у них можна отримати все. Для мене як для голови громади це – неймовірна річ, – хвалить роботу Червоного хреста селищний голова Володимир Куніцин. – Правду кажучи, можливості мої дещо обмежені, тому цей осередок виконує величезну соціальну роль. У нас немає такого, що люди голодні чи чимось обділені. Червоний Хрест забезпечує всім необхідним – від постільної білизни до посуду та продуктів харчування. Окрема подяка за опіку над лежачими, їх у нас 50 чоловік».
Голова громади та волонтери, які є неабиякими помічниками громаді
До речі, при Соціальному центрі Червоного Хреста діє соціальна перукарня. Перукарка Тетяна Данильченко безкоштовно стриже бенефіціарів організації. Для решти коропців послуги – через благодійні внески. Варто зауважити, що в цьому центрі розташована не просто перукарня, а невеликий салон краси, який щомісяця обслуговує близько 100 клієнтів.
Перукар Тетяна Данильченко щомісяця обслуговує близько 100 чоловік
Таїсія Онопка хвалить пані Тетяну: «Вона завжди з посмішкою зустрічає наших бенефіціарів, виїздить додому. А клієнти, які ходили в салони краси, йдуть сюди».
Сьогодні Червоний Хрест у Коропі – це 17 волонтерів, які працюють тут не за гроші, а за покликом душі. Це 3200 підопічних, які довіряють і дякують організації за підтримку. Це – третє місце по розвитку в Україні серед 13-ти міських організацій. Зрештою, Червоний Хрест – це помічник державі та громаді, адже виконує важливу гуманітарну та соціальну місію. У Коропі це розуміють і цим пишаються.
«Такого, як у нас, немає ні в Прилуках, ні в Ніжині, ні в Чернігові, – каже про Соціальний Центр Червоного Хреста Володимир Куніцин. – Але головне – це не будівля, головне – що вона наповнена змістом і працює для людей. Ну і контроль по загальноукраїнській лінії Червоного Хреста. Їм допомагають, бо вони працюють. Якби було інакше, то ніхто б не допомагав».
Віталій Назаренко, фото автора та з архіву Коропської організації Червоного Хреста
Головне фото: Інтер’єр вітальні соціального центру
