Важкі випробування випали на долю нашого народу. «Як колись для козаків служба у Запорізькій Січі була почесним обов’язком, так і сьогодні захист України є обов’язком для чоловіків», — нагадала присутнім Тамара Колотило, заввідділом обслуговування ЦБС.
Наші мужні земляки теж стали на захист рідної землі. Вони боронили Слов’янськ, Краматорськ, вийшли живими з Іловайського котла, вижили під російськими «Градами» на Савур-Могилі. Бійці мужньо тримали свої позиції біля Дебальцева, Попасної, Щастя, пройшли жахливе пекло Донецького аеропорту. «Вітчизну прославили мужні» — саме так назвали ми цю зустріч під дахом Ніжинської центральної міської бібліотеки, присвячену Дню захисника України, в рамках якої відбулась і презентація нової патріотичної збірки «Україна моя — доля моя» Валентини Нестеренко, члена літературної спілки при бібліотеці.
В душі кожного українця живе воїн-козак, який нічого не боїться й готовий віддати своє життя за незалежність України. Темі патріотизму і мужності наших чоловіків в умовах бойових дій й агресії сусідньої держави присвятила свою творчість Валентина Володимирівна. Збірка «Україна моя — доля моя» складається з трьох частин: «Сльози України», «Життя-спогади», «Чотири пори року». Авторка згадує, як наші хлопці, без води та їжі, ледве одягнені та взуті, без підмоги, тримали оборону рідної землі. Одягали і годували армію волонтери. Подяка їм і низький уклін від українського народу. А де ж були ті генерали у нових мундирах? Чому їх не бачили на полі бою? І куди ділися гроші, які держава виділила на свою армію? Де загубили свою честь і совість генерали та полковники?
«Всі муки й страждання від Бога ідуть,
Із неба на землю спускаються тут».
А молодь українська гине, хлопців нескінченно «несуть, ховають у землю, салют віддають». Наче сльози України ті хрести на могилах у полях. Тому «плаче гірко й ридає Україна» /»Україно моя!»/. Матері по всій землі українській перед іконами «у Бога, в церквах» випрошують життя для синів, жінки-для своїх чоловіків. / «Живи, синок, живи!», «Покрова»/.
«Я кожен день молюся, святу Матір я благаю,
І миру, миру все прошу, додому сина я чекаю».
Валентина Володимирівна звертається до Президента України з єдиним проханням: покінчити з війною, повернути додому синів і дочок / «Крик матерів», «Пробач мені, мамо»/. Її підтримали поети та гості «Літературної вітальні». Захисницям України присвятила авторка вірш «Дівчата України». Він про розвідниць, снайперів та інші військові «професії» українок. Скільки їх підірвалося на мінах, вбито осколками від снарядів, російських «Градів».
«Дівчата, мов квіти, лишились на полі.
Весною розквітнуть, як маки червоні».
Валентині Нестеренко згадується й афганська війна / «Чекання матері», «Пам’ять про Афганістан»/. Але ж то була не наша війна. Вірш «Ми їдемо додому, до рідної хати» присвячено виводу військ з Афганістану, де воював її чоловік. Був він і в зоні АТО. Члени родини Валентини Володимирівни приймали участь у подіях на Євромайдані у 2014 році / «Сон», «Рік Коня»/. Вона згадує дивний сон перед розстрілами на Майдані. Ій «приснився Київ, і центр в свічках горить. Я вся вночі спітніла, чому душа болить?» Ось такі екстрасенсорні здібності відкрилися у поетеси. Слава Богу, її діти повернулися зі столиці живими. Син працює у комп’ютерній галузі, дочка-економіст.
Нагадаємо, що вперше День захисника України з’явився в нашому календарі у жовтні 2015 року. Він співпадає з Днем Українського козацтва та святом Покрови Пресвятої Богородиці, що відзначається 14 жовтня. У цей день запорожці обирали нового гетьмана. Тому у 1999 році Указом Президента України 14 жовтня стало Днем Українського козацтва і Днем захисника України. Козацтво колись було силою, яка активно впливала на долю України. Козаки були вільними людьми. Вони суворо дотримувалися дисципліни, успішно розвивали військову вправність. Сучасні чоловіки отримали від пращурів найкращі риси: мужність, патріотизм, непохитність у своїй вірі в право власної країни на самовизначення. Вони доводять це і в умовах агресивної політики сусідньої країни проти нашої держави. Нашим захисникам у «зоні АТО» присвятили свої виступи ніжинські поети Софія Демиденко, Світлана Рижевська, Анатолій Шевельов, Ніна Олещенко,Тамара Колесник, гості вітальні.
Наталія СТАРІНКО,
бібліотекар, м.Ніжин
