Вірші українців перекладено мовою тхару баззіка, якою в Індії та Непалі говорять 20 мільйонів жителів.
Буквально щойно в Канаді, у Торонто, вийшов п’ятитомник народних поетів України Тетяни та Сергія Дзюби «Вірші 90 мовами світу», а вони вже успішно продовжують цей резонансний міжнародний проект. Тепер їх поезії перекладені мовою тхару баззіка, популярною в північній Індії та рівнинах Непалу, адже нею там спілкуються понад 20 мільйонів мешканців.
А здійснив переклад відомий поет із Непалу Сантош Кумар Покхарел, який раніше блискуче переклав вірші своїх українських друзів непальською мовою. Натомість Сергій Дзюба переклав вірші Сантоша українською. А їхня спільна поезія «Будь моєю» стала піснею, яку прекрасно виконує популярний дует «Крила» (це лауреати міжнародних та всеукраїнських премій і конкурсів Валентина та Володимир Олійники).
Таким чином, поет Сантош Кумар Покхарел став цього року лауреатом престижної Міжнародної премії української пісні імені Василя Симоненка – за пісню «Будь моєю» та активну популяризацію українського мистецтва в світі, зокрема в Індії, Непалі й Бангладеш.
Це – вже 93 переклад творів відомого подружжя з Чернігова мовами народів світу.
Пропонуємо увазі читачів вірші Сергія і Тетяни Дзюби в перекладі чарівною мовою тхару баззіка.
Сергій Дзюба
सेर्गेई द्ज्युबा के कविता
* * *
अमरता के चानीसन् हाथमे
छोटकी छौंडी
केस सोँटै है,
चानक कंघी से
चमकदार ऐना में
अपन मूंह तकै छै
देखै छै सिकूटन
कोनो अनचिनाहार जनिजाइत् के I
* * *
चोटी में
दूरा में एभा के आँसु
भैर पाँज मे सिकुटल जखा
आइंखे नै देखे तेहेना चकाचौध
क्षितिज
समुन्दर के तरफ नैं जेतिएइ त बढियाँ हेतिएइ
आसरा मिल गेलै
संगीत –
बनावक लेल
एक गो मर्दाना
आ एक गो जनिजाइत I
* * *
नमहर औरदा बाइंच लह
कमे लिखिह
उपर वला के दोष नैं दह
अपन पीडा के लेल I
* * *
कानल सुनरी
पलकक पपनी
आउँसक मोती
इंद्रधनुष के मोहनी लगवैय I
* * *
लोक सब,
अनुरोध करैछी, कनि शान्त भ जाउ
समुन्दर के अवाज सुनाई नै देल I
* * *
पूरान
गितारक काते में
बच्चा जखां
कठीन भेलै खडा रहैला I
जून १९, २०२२ भक्तपुर, नेपाल I
Translated by poet Santosh Kumar Pokharel from Russian into Tharu Bajjika.
अनुवाद कवि सन्तोष कुमार पोखरेल, नेपाल ।(रुसी भाषा से थारु बज्जिका में अनुवाद।
Тетяна Дзюба
तातियाना द्ज्युबा के कविता
* * *
स्टेशनक शोरगुल के साथे दिन निकैल गेलै
परछाइ रेल सन नमहर भ' गॆलै
जे राइत के अंत तक ल' जाइछै
जकरा जनिजाइत पार करै छै
अनेकों अन्ना करेनिना के कुचैल गेलै
ओकरा लेल समस्या से छुटकाराके गारंटी छै
केवल भोरे तक ।
* * *
और आशा के रंगक सन्नाटा हेतै
और खुशी के रंगक शांति हेतै
और सेब खैस पड़तै , दू भागमे बिखैर जेतै,
ख़ुशदिल प्रेमी एकरा दुनूं हिस्सा से खा जेतै
और ओ सब डाढि के पाछू कनैत इभके देख नै पाउतै,
जे बहुत पहिने से पुरान कुपोषण से पीड़ित छै ।
* * *
निमक के साथे समय निकैल जाइ छै
सबसे पूरान घड़ी के रेत जखां
ई जलै छै , दुखैछै और दर्द दै छै
और बिला जाइ छै समुन्दर में
जैमे झूल'मे आनन्द लगै छै
याद के लहरी पर ।
ई अफ़सोस के बात छै कि दुःख बहुत काल तक नै रहै छै
आखिर, लोक त जमीनेपर रहै छै न
और समुद्र त' निमके से जे बनल छै ।
* * *
राजकुमारी सब के जहियो
मूर्ख लोग के सौंपल जाइ छ्लै,
आश्वस्त करै छै लोक ज्ञान।
* * *
टेलीफोन करै छियै
नंबर हमरा कंठ नै छै अखन
एहन समय में जखन कोनो फोन नै उठावै छै
तखन मात्र सुनल जा सकै छै उ संदेश
जकरा सुनै के मन छै बहुत पहिने से ।
Translated by poet Santosh Kumar Pokharel (From Russian into Tharu Bajjika).
अनुवाद: कवि सन्तोष कुमार पोखरेल (रूसी भाषा से थारु बज्जिका मे )
फरबरी ०५. २०२२ । भक्तपुर नेपाल
А зараз – ці ж вірші Тетяни та Сергія Дзюби – англійською мовою в оригінальному перекладі видатного українського і американського поета, прозаїка, драматурга, перекладача, літературознавця та співзасновника легендарної Нью-йоркської групи Богдана Бойчука (США). Як відомо, у Сергія і Тетяни вийшла в Америці книга «Вибрані вірші», яку переклали англійською Богдан Бойчук і Люба Ґавур. Ця книжка витримала вже вісім перевидань, тож її загальний наклад тепер становить понад 50 тисяч примірників.
Serhii Dziuba
* * *
On eternity’s silver palm
a little girl
combs her hair
with moonlit comb
and doesn’t see her face
in the capricious mirror
where her glance is
with the wrinkles
of an unknown
woman.
* * *
On an island
as distant as Eve’s tears,
hugged tightly
by blinding white rocks,
where the horizon
could be captured
if it didn’t run into the sea,
the music found
a shelter
to give birth
to a Man
and Woman.
* * *
Live long,
write little
and don’t blame Heaven
for your sins.
* * *
Crying beauty:
her eye –
lashes in tears
attract
a rainbow.
* * *
Folks,
please, be quiet –
I cannot hear the sea.
* * *
Old, old
guitar stands heavily
in the corner,
like a child.
Tetiana Dziuba
* * *
The day departed with the railroad station’s clamor,
and the shadows became as long as the tracks
which lead into night’s blind alley.
They are crossed by women,
diminished anna kareninas,
who are sheltered from problems
only till dawn.
* * *
There will be silence the color of hope,
there will be peace the color of happiness,
and the apple will fall, splitting in two;
its halves will be eaten by happy lovers,
who won’t notice the crying Eve behind the branches
cursing her ancient scurvy.
* * *
The salt of time seeps
like sand from an ancient clock,
it burns, aches, irritates
and then dissolves
becoming sea,
in which it’s pleasant to rock
on waves of remembrance.
Unfortunately not for long,
because people are land creatures,
and the sea is of salt.
* * *
Princesses always fell for fools,
says folk
wisdom.
* * *
I ring the numbers, which
I don’t know by heart, at the time
when nobody picks up the phone.
Only then I can hear the message
I always wanted to hear.
Translated by Bohdan Boychuk,
New-York
А тепер – цікаві вірші Сантоша Кумара Покхарела українською в нових перекладах Сергія Дзюби з мови тхару баззіка.
Сантош Кумар Покхарeл (м. Катманду, Непал)
«Життя до тебе ніби й не було…»
Відомий непальський поет та перекладач. За спеціальністю – інженер-будівельник гідроенергетики (магістр). Автор п’яти популярних книжок. Знає його рідні непальську, майтхілі, тхару баззіка та хінді, а також – англійську, російську, французьку мови. Публікувався також бенгальською й угорською.
Його нова книжка «Казки Ельдара Ахадова» успішно представлена на Міжнародному книжковому ярмарку в Німеччині, у Франкфурті. Вірші Сантоша опубліковані в антологіях та на багатьох популярних порталах. На Всесвітньому конгресі поетів у 2019 році в Бхуванешварі єдиний представляв Непал. Упорядник Всесвітньої антології поезії «Міжнародний літературний форум. Випуск перший» (2021).
Переклав вірші українців Тетяни та Сергія Дзюби непальською, хінді, майтхілі та мовою тхару баззіка.
Лауреат Міжнародної літературної премії «Eternity» (м. Бхуванешвар, Індія, 2018), відзнак Всесвітнього конгресу поетів (2019), Міжнародної премії за творчість від Освітнього фонду Махатми Ганді (Махараштра, Індія, 2019), Міжнародної літературної премії «LIFFT Євразія» (поезія – срібна медаль, 2020). Посол миру (2020). Лауреат міжнародних премій імені Лесі Українки і Миколи Гоголя (Україна, 2021), Антуана де Сент-Екзюпері» (Франція, 2021), Франческо Петрарки (Італія-Німеччина, 2021), Мігеля де Сервантеса (Іспанія, та США, 2022), Франца Кафки (Німеччина – Австрія – Чехія, 2022), «Золотий письменник світу» (почесна премія десяти держав, 2022), Василя Симоненка (Україна, 2022) та ін.
Академік Міжнародної літературно-мистецької Академії України.
Має двох чарівних доньок.
Моїй донечці
Ці очі – неповторні та ясні:
В них – всесвіти, глибокі і безкраї,
І барви всі природи навесні, –
Як ти не поряд, завжди уявляю!
Ти – сонечко, що світить навкруги
І гріє душу в будь-які морози.
Та серце аж виходить з берегів,
Як в оченятах цих – пречисті сльози…
О, донечко, люблю понад усе,
Ці симпатичні ямочки на щічках.
Хай доля найріднішій принесе
Найкращі квіти в росяній травичці!
Ці вишукані руки дорогі,
І німб волосся, чарівний, розкішний…
Ти осяваєш простір навкруги,
Усе життя, немов розквітла вишня!
Твій голос – мов цілюще джерело,
Благословенне, ніжне, миле диво.
Життя до тебе ніби й не було,
А нині бачу – і, як бог, щасливий!
Матусі
Матусенько, чи передати зміг
Всю ту любов із вдячністю до тебе?
Ти – мій найкращий, щирий оберіг,
У серці і в душі – твій лик, як небо!
Турботливо, крізь водоспади літ,
Себе ти присвятила найріднішим.
Коли пішла, журився цілий світ…
Тепер живеш – у дітях, внуках, віршах.
За клопотами, суєтою днів,
Не всі слова промовив найдорожчій.
Пробач, матусю, правда, я хотів,
Та відкладав чомусь – щодня, щоночі…
Тепер жалкую, що не доказав,
Не висловив, що ти насправді значиш.
І нині вистачає в мене справ,
Та поряд наймилішої не бачу!
Так непомітно, тихо за межу
Враз янголом злетіла, добра й вічна…
Мов скарб найбільший, ніжно бережу
У пам’яті просвітлене обличчя.
Стати землею
Я не шукав своєї держави,
бо просто народився в ній,
легко і затишно, як вірш…
Мене вчили, що країна – це земля;
дитинчам я брав у пригоршню
дещицю землі і відчував
її тепло та аромат.
Тепер, через багато років,
я виплекав у серці
щиру любов до своєї країни.
Та, коли на серці стає журно,
тримаю на долоні дрібку
рідної землі
і відчуваю полегшення.
Здавалося б, це – лише ґрунт,
глевка грудка чорної землі,
нічого особливого…
Тільки я знову уявляю
натруджені руки батьків
та їхні тихі, людяні голоси,
і хочу стати землею.
Сонечко
Краса жінки – це жадане сонце,
що з’являється золотим яблуком,
наче благодатний, святковий пиріг;
вона – така свіжа, запашна, справжня,
спокуслива, первозданна!
Осяває своєю ніжною пристрастю
найгустішу пітьму зимової ночі,
зігріває в найбільшу холоднечу;
а вранці її промені лоскочуть,
немов чарівні сонячні зайчики.
Кохана, ти – моє сонечко,
лагідне, миле, спрагле, палке,
гаряче, невтомне, неймовірне,
чарівне, як цілий світ і всесвіт, –
без тебе мене просто поглине морок!
Про дівчат
Вони здаються простими,
як апельсин, груша чи персик,
ніжними на дотик,
приємно ароматними;
але це – щось неймовірне та
незбагненне, мов золоте руно!
Хочеться ласувати ними
великою ложкою, як торт, –
здається, ніколи не можна
втамувати пристрасне бажання…
і навіть їхні трояндові колючки
нас також надихають!
Вона
Вона – невловима, мов чарівна,
недосяжна пташка, жар-птиця,
яку неможливо тримати в клітці,
навіть найкоштовнішій, золотій.
Але як жити без її променистої,
загадкової посмішки, котра мене
полонить і водночас окрилює, зцілює,
осяює, надихає та робить кращим?!
Вона – природна, спритна, вправна,
як левиця; ступає, кохає та мріє,
немов справжня, велична королева
чи богиня, яка дивом потрапила сюди.
Авжеж, вона – майстриня стилю, Єва,
котра спокусила навіть не Адама,
а самого Всевишнього чи, може, й змія,
який раптом став підкаблучником…
Вона знову хитро посміхається,
ніби жартома, мило співає й танцює
босоніж; і я вже вкотре потрапляю
мимоволі в її трепетні, жадані тенета!
Вона – вродлива, тендітна, чуйна;
яскрава, мов тисячі небесних світил,
та її світла ніколи не буває занадто…
і так – із давніх-давен, зі створення світу.
Власне, я не впевнений, хто кого тут
насправді створив?.. А що, коли все
затіяла ця зовні земна жінка, яка враз
заволоділа світом і моїм серцем?!
© Сантош Кумар Покхарел, м. Катманду, Непал
© З мови тхару баззіка переклав Сергій Дзюба, місто-герой Чернігів, Україна
