Товариство «Земля і воля» – одне з небагатьох сільськогосподарських підприємств Чернігівщини, яке вчасно завершило всі сезонні сільськогосподарські роботи та підготувало землю до наступного сезону. Попри дуже складний рік для всього агросектору, у господарстві зуміли збільшити на 30% заробітну плату для працівників та суттєво підняти вартість оренди землі для власників земельних паїв, розрахуватись з якими планують до Нового року. Такі успіхи підприємства – це заслуга всього трудового колективу. Про це і не тільки говорили на його зібранні. Не оминули в «Землі і волі» і тему «чорного піару» – тієї гори бруду від заздрісників, яка останнім часом ллється з дешевих помийок в бік трудового колективу та рідні покійного Леоніда Яковишина.
За успіх в полі – подяка колективу
Підсумкова у цьому році зустріч керівництва ТОВ «Земля і воля» з працівниками підприємства відбулась у Мирному, на виробничій базі підприємства – в селі, в якому Леонід Яковишин заклав перший камінь у фундамент розвитку нині найуспішнішої фінансово-виробничої моделі в аграрній галузі України.
Спілкувались із трудовим колективом виконуюча обов’язки генерального директора ТОВ «Земля і воля» Валентина Чернякова та її перший заступник Василь Нестерук.
Валентина Чернякова
«Найперше, що хочеться зробити, – це подякувати всьому трудовому колективу, спеціалістам за ту велику роботу, яку вони зробили: за вчасно зібраний урожай і підготовку до наступного року. Це основне! Всі ви бачите, скільки по Україні незібраного врожаю, а я коли їду нашими полями, то в мене радіє душа, – починає Валентина Чернякова. – На жаль, сьогодні серед нас немає Леоніда Григоровича – людини, яка заклала фундамент нашого господарства. Проте ми зобов’язані продовжувати його справу, втілювати в життя всі його задуми. Ми точно знаємо, що такого рівня господарства в світі можна перерахувати на пальцях. А цього року наш трудовий колектив вкотре довів, що може виконувати найскладніші завдання».
Такий колектив цінують і підтримують, тож ще до збору основного врожаю в господарстві з серпня 2025 року на 30% підняли заробітну плату. Нині її середній розмір по підприємству становить 30 тисяч гривень. Зарплату виплачують своєчасно, без затримок, що дозволяє кожному із понад однієї тисячі працівників упевнено дивитися у день прийдешній.
Подбали на підприємстві і про своїх пайовиків. Так, Валентина Чернякова поставила завдання плановому відділу та бухгалтерії господарства підняти і орендну плату. Її розмір залежатиме від нормативно-грошової оцінки землі. Це підвищення буде суттєвим і відчутним для орендодавців. Розрахуватись із людьми планують до кінця грудня цього року, як передбачено в договорах оренди.
Окрім підвищеної заробітної плати, на початку наступного року трудовий колектив господарства отримає і тринадцяту зарплату, яка буде розраховуватись як середній заробіток на кожного працівника. Своєчасний розрахунок, система стимулів і соціальна підтримка – це ті три основні кити негласного фінансового договору в господарстві, впроваджені Леонідом Яковишиним, і відступати від яких не будуть.
З накресленими завданнями впорались!
Перший заступник генерального директора ТОВ «Земля і воля» Василь Нестерук не приховує своєї гордості за трудовий колектив.
«Не так багато часу минуло, коли ми збирались тут, плануючи збір кукурудзи, а нині збираємось, щоб подякувати всьому колективу господарства за роботу в надскладних умовах, – каже він. – Всі ж бо бачили, якими були погодні умови, і знають, що не все залежить від нас, є ще небесна канцелярія. Та попри складності, всі завдання, поставлені перед колективом, ми виконали і підготувались до майбутнього врожаю».
Керівники «Землі і Волі» Валентина Чернякова та Василь Нестерук
Про непростий характер цьогорічного сезону свідчить лише один факт: господарство витратило близько 130 мільйонів гривень лишень за спожитий природний газ, яким сушили кукурудзу з без перебільшення рекордною вологістю. Для порівняння: у позаминулому році цифра витрат була удвічі меншою. Лягла у графу витрат і купівля трьох потужних генераторів вартістю 8 мільйонів гривень кожен. А ще ж сотні тонн пального для їх роботи. Все це, звісно, вплинуло на собівартість кукурудзи, яка до всього нині має не надто привабливу ціну. Втім, у товаристві знають, що ціна буде, збіжжя, як кажуть, лежить у засіках, очікуючи гарної такси. Запас міцності, закладений Леонідом Яковишиним, дозволяє «Землі і волі» триматись на плаву не один рік в очікуванні найвигідніших пропозицій.
Світлого імені не очорнити навіть найчорнішим брудом
Однак не всім подобаються успіхи господарства, яке є одним із найбільших платників податків на Чернігівщині. Через анонімів і низькосортну пресу вони намагаються очорнити заслужене ім’я Леоніда Яковишина та його родини, використовуючи примітивні маніпуляції дешевих політтехнологів. Розраховані вони, вочевидь, на людей з відсутністю здатності до об’єктивного аналізу. Тим паче огидно, що робиться все це спідтишка і щодо достойної людини, яка, на жаль, вже не зможе за себе відповісти. І якщо Леонід Григорович і не може цього зробити, та створений ним трудовий колектив – так!
«Декому хочеться прийти на готове, багато хто заздрить нам, дехто хоче прийти і хазяйнувати на все готовеньке. Допустимо ми це чи ні?», – емоційно звернулась до колективу багаторічна соратниця Леоніда Яковишина Валентина Чернякова.
«Ні!» – загуло в гурті.
«Дуже важливо було чути ваше «Ні!», – продовжує Василь Нестерук. – Чому це важливо? Бо всі ті писаки, які нічого не створили, писали бруд на Леоніда Григоровича за життя, а зараз пишуть бруд вже на його родину. Я завдячую Олексію Дронову життям і знаю, скільком людям з нашого трудового колективу він допоміг, скільком він врятував життя (Олексій Дронов – зять Леоніда Яковишина, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, – Авт.)».
Леонід Яковишин не раз і не десяток разів допомагав фінансово Національному науковому центру хірургії та трансплантології імені Шалімова, а Олексій Іванович, будучи хірургом від Бога, врятував не один десяток життів працівників ТОВ «Земля і воля».
Головний лікар господарства Василь Кузьмич як ніхто інший знає, скільки добра для колективу зробила ця людина.
Головний лікар господарства Василь Кузьмич
«Я працюю в господарстві з 2003 року. Олексія Івановича Дронова я знав ще раніше, він приїхав працювати в Бобровицю у 1984 році, працював у районній лікарні і вже тоді, будучи молодим лікарем, проводив такі операції, які нашим лікарям і не снились. Із перших днів роботи в господарстві Леонід Григорович мені сказав: «З усіх питань, які будуть виникати стосовно хворих нашого господарства, звертатись до нього». За цей час Олексій Іванович допоміг дуже багатьом людям, і всі ми йому за це безмежно вдячні».
Ніні Лисак зять Леоніда Яковишина врятував сина.
Ніна Лисак
«Олексій Іванович – дуже шанована і чесна людина. Ніколи не забуду і буду довіку вдячна йому за свого сина. Це не поодинокий випадок, Олексій Іванович багатьох вилікував у нашому господарстві».
Не стримувала емоцій Наталія Смаженюк.
Наталія Смаженюк
«Зараз іде війна, у нас є робота, хороша зарплата, ми добре живемо. Що тут говорити? За це дякуємо Леоніду Яковишину, який все життя боровся за справедливість і дбав про трудовий колектив. Тепер, коли його немає з нами, негідники взялись за його дітей і онуків. Скільки ще цього бруду буде литись на наше господарство? Дайте нам спокійно працювати, дайте платити податки, допомагати армії. Якщо це натяк на рейдерство, то ми всі як один вийдемо і будемо боронити своє господарство, зайдам його не віддамо!».
«Немає рейдерства, – заспокоює Валентина Онисимівна. – Ніхто цього не допустить. Це звичайна інформаційна гидота. Бруд!»
Агроном Віктор Ожема дивується ницості пройдисвітів, які навіть після смерті не дають спокою Леоніду Яковишину.
«26 грудня буде п’ять місяців, відколи не стало Леоніда Григоровича. Я був дуже здивований, коли побачив в Інтернеті ті гори бруду, вилиті на його родину. Це ж треба – через п’ять місяців вони надумались очорнити ще й ім’я його родини. Але це свідчить про одне: якщо людина нічого не робить, то і критики немає».
А й справді, Леонід Григорович багатьом негідникам сала за шкуру залив. Боялись його шакали, як вогню, тож вочевидь і вирішили відігратись вже після смерті на родині. Та мудрого не обдурити дешевими прийомчиками.
«Леонід Григорович – це людина праці, і ввесь бруд проти нього – це ні що інше, як брехня», – переконаний молодий механізатор Віктор Некушин.
Механізатор Віктор Некушин
«Хочеться висловити підтримку товариству, родині Леоніда Григоровича. Велика вдячність всьому колективу, який підтримує родину Леоніда Яковишина», – каже інженер з експлуатації тракторів «John Deere» Вадим Ярош.
Інженер з експлуатації тракторів «John Deere» Вадим Ярош
Заступник генерального директора по центральному відділенню Олексій Ковальчук пригадав, як зять Леоніда Яковишина врятував йому життя.
Заступник генерального директора по центральному відділенню Олексій Ковальчук
«Так розпорядилась доля, що тридцятого жовтня у мене був приступ, і я потрапив у районну лікарню. Там сказали, що треба везти на Київ, бо в Бобровиці реально немає ні обладнання, ні спеціалістів. Трапилося так, що мене швиденько відправили до Дронова Олексія Івановича. Він саме був на нараді, але все покинув, зібрав консиліум і почав активно мною займатись. Ще б якась доба, то, як кажуть в народі, можна було вже пампушки їсти. Жовч пішла організмом, почала заражати кров, органи… Менше ніж за добу я зробився жовтий, як свічка. Завдяки Олексію Дронову мене врятували. А ті писаки, які пишуть на цю прекрасну родину чорні наклепи, – то я переконаний, що Бог позбавив їх розуму. Очорнити людину найлегше, але висловити підтримку такій людині, як Олексій Дронов, ми зобов’язані. Ми так само маємо чітко говорити, що це зграя нероб, які хочуть очорнити наше господарство, Леоніда Григоровича, а тепер і його сім’ю. Цьому немає виправдання і логічного пояснення».
На завершення зустрічі Валентина Онисимівна побажала колективу здоров’я та наснаги у новому році й розвіяла всі чутки, поширювані недругами та заздрісниками.
Валентина Чернякова
«Наше господарство – це дітище Леоніда Яковишина, яке, як і земля-годувальниця, не продається, а продовжує окреслений його засновником та творцем шлях, працюючи на благо людей, громади і України, – зазначила виконуюча обов’язки генерального директора ТОВ «Земля і воля». – Зараз іде війна, господарство кожен день, місяць, рік допомагає військовим, як заповідав Леонід Григорович. Ідемо до перемоги над зовнішнім ворогом і внутрішнім. Разом ми сильні!».
Віталій Назаренко, фото Миколи Тищенка
