У листопаді 1708 року гетьманська столиця Батурин стала місцем жорстокої каральної акції, кривавої розправи, що сколихнула не лише Гетьманщину, а й всю світову спільноту. Московське військо на чолі з олександром меншиковим, виконуючи наказ петра І, знищило місто, вчинивши наймасштабніший на той час воєнний злочин над захисниками столиці та її мирними жителями.
За свідченнями дослідників, у листопаді 1708 року у Батурині було закатовано до 15 тисяч осіб. 7,5 тисяч оборонців, серед яких наказний гетьман Дмитро Чечель, очільник артилерії Фрідріх Кенігсек, сотник Дмитро Нестеренко, козаки Лубенського, Прилуцького, Миргородського полків та Батуринської сотні, решта – мирні мешканці: жінки та діти. Так, англійська The London Gazette від 29 грудня 1708 року писала, «...князь Меншиков залогу… в числі 6 тисяч наказав вирубати». Інше видання, The Daily Courant від 3 січня 1709 року, уточнювало: «по здобутті Батурина наказав вирубати 5–6 тисяч козаків». Французькі газети «La Gazette» та «Lettre Historique» повідомляли світові про «страшну різню», «руїну України», описували, як жінки й діти ставали жертвами на вістрях московських шабель.
Різня в Батурині. Олександр Івахненко. 2004р. Зібрання НІКЗ «Гетьманська столиця». Батурин
Завдяки археологічним дослідженням (1995—2025 рр) вдалося встановити масштаби трагедії, довести факт загибелі значної кількості мирних мешканців від рук московського війська. На цвинтарі церкви Воскресіння Господнього, на Цитаделі, було виявлено під час розкопок десятки кістяків дорослих та дітей. Багато з них мали сліди насильницької смерті: на черепах, кістках загиблих були зафіксовані сліди рублячих та колючих ударів, залишки отворів від кульових поранень. Багато скелетів були обгорілі.
«Знайдені фрагменти розрізнених скелетів кількох (3–5) людей – дорослих та дітей, на кісткових рештках знайдені дефекти утворені внаслідок дії тупої рублячої зброї, які могли бути несумісними з життям. Скелет дитини віком 1,5 – 2 роки, на тім’яній кістці черепа дефект округлої форми, розмірами 15 х 10 мм., утворений в результаті вогнепальної зброї», — йдеться у результатах дослідження.
Батурин 1708. Юрій Нагулко. 2015р. Зібрання НІКЗ «Гетьманська столиця». Батурин
Експозиції Музею археології Батурина та крипти храму Воскресіння Господнього на території музейного комплексу Цитадель Батуринської фортеці нам добре ілюструють Батуринську трагедію 1708 р. Показовими свідками трагедії, зруйнованої та спаленої гетьманської столиці є понад 700 кістяків, жертв страшного геноциду, фрагменти цегли, кахлів, посуду, скла, дитячих іграшок, фрагмент ствола розірваної гармати, обпалена натільна іконка «Божа Матір з Немовлям».
Ця трагедія була не лише карою за союз гетьмана Івана Мазепи зі шведами у Північній війні. Вона засвідчила традиційний для московської політики інструмент – нищення цивільного населення задля залякування та підкорення. Батурин став жертвою імперської логіки, яка не визнавала права українців на власний політичний вибір.
Іконка «Богоматір з Немовлям», XVII століття. Зібрання НІКЗ «Гетьманська столиця». Батурин. (Іконку було виявлено у похованні жінки на території Цитаделі Батуринської фортеці під час Батуринської археологічної експедиції у 1995 р. Даний експонат став першим знайденим «свідком» страшної трагедії, що розповів світу про жорстокий геноцид московитів відносно нас, українців, у 1708 році і став поштовхом до розкриття правдивої історії нашої держави).
Жорстокість московського війська не обмежувалася лише українськими землями, зокрема Батурином. Московський терор в роки Північної війни ширився не лише Козацькою державою, а й містами Шведської корони. Тобто, московські війська чинили схожі злочини проти мирного населення й на території Швеції та сучасної Фінляндії. Дослідження шведського історика Stefan Nylander показують, що в 1713–1721 роках московитами з усієї країни було вивезено близько 12 600 осіб. Молодих чоловіків і жінок у подальшому змушували до каторжних робіт у московії. Чоловіків також примушували служити в армії країни агресора чи на будівництві Петербурга, жінок перетворювали на наложниць або силоміць віддавали в шлюб, дітей — на слуг. Згідно з дослідженнями фінського історика Karl Olof Lindeqvist, який спеціалізувався на вивченні питання наслідків для Фінляндії подій Північної війни, збереглися десятки свідчень у судових протоколах та церковних книгах щодо викрадень московітами цивільного населення: «... тринадцятирічну Марію Йорансдоттер забрали разом із худобою, яку вона пасла; восьмирічного Тімана Міхельссона викрали з Інгарскіли; двадцятирічну служницю Марію Томасдоттер віддали в російський артилерійський полк….». Більшість викрадених зникли безвісти, лише окремим вдалося повернутися через роки.
Бачимо, що населення шведсько-фінських земель, так само, як і українське, також зазнало цілеспрямованої політики «спустошеної землі», яка супроводжувалася підпалами, вбивствами та масовими викраденнями людей задля утвердження влади москви. Як і в Батурині, метою було не тільки військове завоювання, а й психологічний терор і фізичне винищення цивільного населення.
Минуло понад три століття, але механізми терору залишилися незмінними. У ХХІ столітті російська армія відтворює сценарії XVIII століття: масові вбивства цивільних у Бучі та Ірпені, руйнування Маріуполя, Бахмута, постійного бомбардування Харкова, Сум, Чернігова та багатьох інших міст та сіл України. Від початку збройної агресії в Україні 2014 року окупацією Криму та частини Донбасу, повномасштабного вторгнення в Україну 2022 року, світ знову став свідком масових страт і катувань військовополонених та цивільних, знищення пам’яток культури та духовної спадщини, насильницького вивезення понад 20 тисяч українських дітей, тисяч зниклих безвісти.
Як і в часи Північної війни, росія діє за однаковою логікою: знищити не лише військового супротивника, а знищити націю. Але якщо у XVIII столітті голос європейської преси лише фіксував «жахливі злочини» у Батурині чи на території Шведського королівства, то сьогодні весь цивілізований світ не лише бачить, а й діє, допомагаючи Україні боротися проти відродженого імперського зла.
Сьогоднішня боротьба України — це продовження тієї самої лінії спротиву, що триває з часів гетьмана Івана Мазепи. І так само, як і триста сімнадцять років тому, Батурин є пересторогою для Європи, Буча й Маріуполь говорять світові, що російська агресія — це загроза не лише одній країні, а всій цивілізації.
Марина Хармак,
завідувачка відділу історії Гетьманства Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»
Основне фото: Цитадель Батуринської фортеці. НІКЗ «Гетьманська столиця». Батурин
