Як луцький Університет третього віку робить щасливими людей на пенсії.
Цим студентам навіть по-доброму можна позаздрити, бо їхнє життя насичене й яскраве: вони привозять медалі із спортивних змагань з-за кордону, надзвичайно цікаво проводять усі свята, займаються благодійністю і, звичайно, ходять на лекції. У більшості з них сучасні гаджети. Вони з легкістю користуються Приват-24, оплачують комунальні послуги в Інтернеті, спілкуються у Скайпі і мають профілі в Фейсбуці. А найстаршій студентці – майже 90 років.
У Луцьку наприкінці червня відбувся Форум здоров’я для студентів поважного віку з усієї області. Захід організувала Громадська Організація «Центр освіти «Університет третього віку» спільно з госпіталем. Їм це потрібно. Потрібно для того, аби відчувати себе впевненно, аби йти у ногу з сучасністю, аби не відчувати себе покинутими і самотніми. І над тим, щоб подарувати їм ці прекрасні відчуття, працює приблизно тридцять людей. Усі ці небайдужі люди з Громадської Організації — волонтери. У нас час, можливо, це прозвучить якось неправдоподібно, але усі вони працюють безкоштовно. Їхня мета – зробити щасливими людей на пенсії.
ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ...
Громадська Організація «Центр освіти «Університет третього віку» існує другий рік. З 2013 по 2016 це був унікальний проект на базі Волинського інституту економіки та менеджменту – «Центр освіти третього віку», який фінансувався програмою Євросоюзу «Темпус» (тепер «Еразмус Плюс»). Це міжрегіональна програма Європейського сусідства та партнерства.
Метою і завданням проекту було розвиток, накопичення та управління людським капіталом через розповсюдження освіти впродовж життя, включення людей похилого віку до соціальних систем неформальної освіти та підвищення кваліфікації в Азербайджані, Росії та Україні. Ці три країни стали пілотними майданчиками. А експертами – Польща, Словаччина, Португалія, Іспанія, Мальта, Шотландія, Італія. Першою частиною проекту передбачалися поїздки за кордон, щоб отримати досвід, де такі проекти діють давно і успішно.
Як розповіла голова громадської організації Оксана Степанюк, перша поїздка була до Польщі. Цікавим було те, що там «Університети третього віку» існують тільки при вищих навчальних закладах і в певній мірі підтримуються державою. У Мальті є Центри дня, куди приводять людей літнього віку, як у садочки. Зі Словаччини до Луцька привезли ідею різноманітних спортивних змагань.
Завданням проекту також передбачалося проведення кампаній з підвищення свідомості суспільства та академічної спільноти щодо освіти Людей Третього Віку в країнах-партнерах.
«У рамках проекту ми отримали фінансування на придбання комп’ютерного класу – закупили п’ятнадцять комп’ютерів і оргтехніку для ведення навчального процесу. Це в межах 30 тисяч євро. Також були оплачені наші поїздки за кордон і профінансовані зустрічі закордонних гостей у нас», — розповідає Оксана Степанюк.
Але проект і фінансування закінчилися у 2016 році. Проте лишилося дві сотні людей, які хотіли вчитися далі. Тому було прийняте сміливе рішення – Університет буде працювати далі. Для студентів ввели плату – 50 грн на місяць. Це і є основні кошти, на які існує Університет. Також на кошти благодійників, волонтерів та організацій.
ЯК СТАТИ СТУДЕНТОМ ПІСЛЯ 50 РОКІВ
В «Університеті третього віку» люди поважного віку можуть навчатися комп’ютерній грамотності, вивчити англійську та польську мови, відвідувати заняття з вікової та арт-психології, а також тут проходять культурно-мистецькі заходи. Студентами можуть стати усі охочі віком від 50 років. На сьогодні в Університеті є приблизно 150 студентів.
Тут навчальний рік розпочинається з 1 жовтня. Цього року стати студентом можна, зареєструвавшись через Інтернет. Також у фейсбуці є офіційна сторінка Університету. А 25 вересня о 15.00 на базі бібліотеки-філії для дорослих №10 будуть збори для майбутніх студентів на 2018—2019 навчальний рік.
Сама програма навчання дуже насичена. Щотижня читають лекції лікарі, представники з пенсійного фонду, центру зайнятості, адміністрації, різних департаментів. Кілька разів на рік студенти мають змогу поїхати за кордон. Зі слів Оксани Миколаївни, у вересні вони були у Словаччині. Чотири дні провели у змаганнях, екскурсіях, дружньому спілкуванні. Відвідали багато міст Польщі. Були у Відні, Будапешті, Дрездені. Студенти беруть участь у благодійних акціях. Вони плели сітки, робили янголів щастя під керівництвом майстрині Наталі Бугай для воїнів АТО, збирали для них необхідні речі та кошти.
Перше свято під час навчання – це День студента. А заодно – воно і професійне свято в Університеті.
«Ми довго думали, хто ми є і яке наше професійне свято. У більшості Центрів, де займаються людьми поважного віку, свято проводять на День людей похилого віку. Ми ж намагаємось взагалі не вживати такий термін. У цих людей поважний, а не похилий вік», — каже співрозмовниця.
Тому День студента лишає багато вражень. Кожен, хто навчається в Університеті, отримує студентський квиток. Святкування завжди проходить у ресторані «Світязь». Адже саме цей заклад для багатьох є спогадом про приємні моменти молодості. Керівництво ресторану завжди йде назустріч. А вітати приходять відомі співаки і актори. Усі вони приходять, як волонтери, і кожна така зустріч неабияк тішить винуватців торжества.
Яскраво проходять Українські народні вечорниці. Не менш цікавою була зустріч Нового року, де всі студенти були одягнені у костюми шістдесятих років. Танцювали рок-н-ролл, твіст, діско. На Старий новий рік, звичайно, щедрували. А на свято Водохреще дуже багато хто купався. І більшість з тих, хто наважився, робили це вперше в житті.
На день закоханих провели гарний літературний вечір, де кожен читав ту поезію, яка близька душі. За кавою пройшов літній калейдоскоп, на якому говорили про досягнення і обговорили плани на майбутнє. А нещодавно на території табору «Сонячний» провели міні-змагання – День здоров’я. Були вихідні з ночівлею на березі річки – хтось ловив рибу, хтось ставив намети, хтось ліпив вареники. Разом з батьками поїхали на відпочинок їхні діти і навіть було двоє внуків.
20 квітня пройшов Фестиваль арт-психології «Inspira». Завдяки йому люди поважного віку ознайомилися з новими можливостями самовираження. Фестиваль показав, що він цікавий і потрібний, тому його проводитимуть і надалі.
Але найбільший захід буде у серпні – ІІ міжнародний фестиваль літньої сеньйоріади «Спорт для всіх заради здоров’я». Його перейняли у Польщі і Словаччини. Цей фестиваль розпочався минулого року.
У Луцьк приїжджали учасники з Польщі, Литви і Туреччини. І багато з них їхали не лише на змагання, яке триває для кожного учасника 5-7 хвилин. Їм хотілося також побачити Волинь. Цьогоріч очікується більше учасників. Приємним є той факт, що Громадська організація виграла конкурс проектів місцевих ініціатив на Сеньйораду і отримає співфінансування з обласного бюджету – 96 тисяч гривень.
ПЕРШИЙ ВИПУСК – У 2020 РОЦІ
Як розповіла Оксана Степанюк, у їхні плани входить створити мережу «Університетів третього віку» у Волинській області на базі бібліотек. Вона упевнена, що їм вдасться це зробити за кілька років. Адже досвіду вистачає і вони готові ним поділитися. На сьогодні велику увагу в Університеті приділяють розвитку срібної економіки. Наприклад, студентка Оксана Прищепа дає майстер-класи з малювання на воді – «Ебру». Вона дуже задоволена тим, що робить.
Незвичайним студентом є і майстер спорту Юрій Горобець. Як розповіла співрозмовниця, він є ідейником і ініціатором усіх сеньйорад.
Перший випуск в «Університеті третього віку» запланований на 2020 рік. Раніше цього ніхто не хоче робити, адже це означатиме, що для багатьох студентське життя закінчиться. А прихід до Університету, подорожі, лекції – для багатьох пенсіонерів це єдиний вихід у світ. До роботи в організації залучено близько тридцяти небайдужих людей, які переймаються долею цих особливих студентів.
«Ми побачили, що люди надихаються позитивом, спілкуються між собою, мають досягнення у змаганнях — і це їх дуже надихає, спонукає до того, щоб працювати над собою. Сьогодні ми не ставимо за мету розширяти організацію – нам важливо, що ці люди, які з нами, — не йдуть від нас. Багато хто сприймає наш Університет, як центр, де розважають людей поважного віку.
Елементи розваг, звісно, є. Ми беремо участь у заходах, які відбуваються у місті. Але у першу чергу – у нас навчальний процес. Ми хочемо дати людям ті знання, яких вони потребують у сучасному світі. Найпопулярніші, звичайно, це курси комп’ютерної грамотності. Не менш бажаючих є вивчити або удосконалити англійську мову. На третьому місці вікова психологія» — розповідає Оксана Степанюк.
ТОГО, ХТО ХОЧЕ ВЧИТИСЯ, НАВЧИТИ ЛЕГШЕ
Дуже цікавим є той факт, що є такі волонтери, які прийшли в Університет, як студенти. Це, наприклад, Катерина Мельник. Сьогодні це адміністратор Центру, людина з активною життєвою позицією, а в минулому – студентка. Як викладач-волонтер комп’ютерної грамотності прийшла і Людмила Лисюк. Вже другий рік вона є паралельно і студенткою.
«Про Університет я почула від знайомої, яка уже там навчалася. Тому я пішла, як викладач, а тепер і надалі планую навчатися. Ми усе робимо разом, ми дружні. Я багато маю друзів в Університеті, також приводжу туди своїх знайомих. І їм подобається, вони лишаються вчитися. Ми активно займаємося спортом. Я їздила на олімпіади за кордон, а також беру участь у місцевих змаганнях і у всіх заходах, які проводяться. Як викладач, навчаю студентів спілкуватися в Скайпі, працювати у Фейсбуці, як користуватися Приват-24, оплатити комунальні послуги, знайти потрібну інформацію, як замовити білети на потяг. З такими студентами не важко. Бо якщо людина хоче щось знати, то її легше вчити.
Якщо порівнювати зі звичайними студентами, яким я викладала в Академії статистики обліку і аудиту, то після пари усі поспішали додому і не завжди дослухалися до того, що я хотіла сказати. Студенти в «Університеті Третього Віку» лишаються після лекцій, хочуть вчитися ще, багато ставлять питань: як це зробити, а як це? Багато з них з сучасними гаджетами, які подарували діти, а от користуватися ними більшість не вміють. Спочатку, звичайно, бояться натиснути зайву клавішу, але потім усе добре», — розповідає про життя в Університеті Людмила Вадимівна.
Студентка Людмила Садовська, яка приїхала на Форум здоров’я, використовує знання, набуті в Університеті, даючи майстер-класи для своїх внучат та їхніх друзів. Вона освоїла плетіння з соломки та вишивання стрічками. Будучи школяркою, вчила французьку та німецьку, тепер із задоволенням вчить англійську.
«Для людей такого віку, як би його не назвати – золотий, поважний, похилий, — навчання в Університеті дуже потрібне. Хоча ми школу пройшли і інститути. Таке життя, що не знаєш, що тебе чекає завтра. І ці навики, які ми набуваємо, можуть допомогти нам. Я багато маю однодумців в Університеті, що освоївши певну методику, можна запустите невеличке власне виробництво. Або ми можемо навчити цьому молодь.
В Університеті я уже два року, але продовжуватиму навчання далі. Це зарядка для нашого розуму і мозку, щоб не старіти, що б бути в тонусі і жити. А життя в Університеті дуже цікаве. У міру своїх можливостей та стану здоров’я я беру участь у спортивних змаганнях, екскурсіях, виїздах, у культурно-освітній програмі. Думаю, що всі, хто є нашими студентами, нічого не втрачають. Навпаки – у надбаннях своїх ставлять великий плюс», — розповідає Людмила Садовська.
В УНІВЕРСИТЕТІ ПОВЕРТАЮТЬ ДО ЖИТТЯ
Оксана Степанюк та Катерина Мельник вдячні усім, хто допомагає у проведенні усіх заходів. А це багато комунальних господарств, департаменти, Волинський обласний та міський центри фізичного здоров’я «Спорт для всіх», міська та обласна ради, держадміністрація. Також залучені і кошти самих студентів – помісячна оплата за навчання.
Особлива подяка усім викладачам. Усі вони є волонтерами. Це Сергій Блаженчук, Людмила Лисюк, Тетяна Вецкур, Юлія Арсенюк, Флюра Павлюченкова, Оксана Іванова, Оксана Тарасюк, Вікторія Мухамедова, Леся Бондарук, Валентина Волинець Наталя Олянська, Світлана Бакун, Світлана Демчук, Галина Форостян, Галина Занюк, Тетяна Запорожець, Вячеслав Березін, Костянтин Антонюк та інші.
Для розвитку Університетів третього віку в Україні створена Асоціація Університетів третього віку «Клепсидра». Університет входить до складу Асоціації. Велика подяка Президенту Асоціації професору Горбовому Артуру Юліановичу і Віце-президенту Халецькій Аліні Анатоліївні за постійну допомогу, дружню підтримку і спільну діяльність над розвитком Університету третього віку в Луцьку.
І це дуже добре, що є такі люди, які переймаються чужими долями. Їх небагато, але вони щирі і натхненні, впевненні і цілеспрямовані. Тому до них і йдуть люди поважного віку. Йдуть в Університет, бо відчувають себе там потрібними і важливими. Адже, без перебільшення, там їх повертають до життя.
Віка Вегера-Абрамович
