Нещодавно у Чернігівській міській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського відбулося відкриття фотовиставки Ольги Шеремет «Душі моєї сонячні букети».
Член фотоклубу «Прекрасне поруч» презентувала свою другу персональну фотовиставку. Цього разу – у жанрі натюрморту. Хоча натюрморт і зображує неживу природу, у кожній з 30-ти представлених світлин можна побачити частинку світлої душі фотомайстрині. Скромна краса і зворушлива чарівність букетів заворожує і надихає глядача.
– Ольго Володимирівно, розкажіть, хто ви за фахом і як відкрили для себе світ фотомистецтва.
– Закінчивши Грем’яцьку школу, на Новгород-Сіверщині, я в 1985-му вступила до нашого педінституту за спеціальністю хімія та біологія. 20 років трудилася вчителем. Зараз працюю методистом у Чернігівській Малій академії наук учнівської молоді.
З роками захоплення фотографією не проходило, а навпаки – посилювалося. Згодом поталанило познайомитися з нашим відомим фотохудожником Валерієм Шайгородським – йому сподобалася моя світлина із зображенням Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському. Запропонував взяти участь у фотовиставці «Кращий пейзаж – 2012».
У 2013-му співробітники бібліотеки імені М. Коцюбинського додали дещицю моїх світлин до виставки «Світ очима фотографа». А коли було вручення дипломів, мене запросили до бібліотечного фотоклубу «Прекрасне поруч». Я прийшла на засідання і зрозуміла, що нарешті знайшла своїх однодумців! Тепер відвідую цей чудовий осередок творчих людей, які люблять фотомистецтво.
На сьогодні у моєму творчому доробку – участь у багатьох міських і обласних виставках; перемога у фотоконкурсі «Симфонія зими», організаторами якого були Чернігівська міська бібліотека ім. М. Коцюбинського та Перший Чернігівський фото портал; призове місце у міському фотоконкурсі «Чернігів Древній… Сучасний… Європейський…». Мої роботи були на сторінках газет і журналів.
В 2014-му до Дня міста у бібліотеці імені М. Коцюбинського я представила свою першу персональну фотовиставку «Нові мелодії старого міста».
– Зараз ви презентуєте фотовиставку у зовсім іншому жанрі – натюрморт. Як прийшли до цього жанру, що вважається доволі складним?
– Моє захоплення натюрмортом почалося навесні. Одного разу по дорозі з роботи купила на вулиці у бабусі букетик конвалій. Вдома поставила квіти у скляну колбу, помилувалася – і вирішила сфотографувати, адже мине зовсім небагато часу, вони зав’януть, а світлина збереже їхню красу. І тут почався творчий пошук: підбір фону, формування виграшної композиції. Згадала поради одного з наставників фотоклубу «Прекрасне поруч» Юрія Миколайовича Хромушина щодо використання вечірнього світла при фотозйомці. Після конвалій були кульбабки, бузок, волошки тощо. Звичайно ж, довелося також і за допомогою спеціальної літератури та Інтернету здобувати нові навички у фотосправі.
У моїх натюрмортах є внесок моїх приятельок: Олена Ісаченко подарувала вазочку, подруга Рая з Новгорода-Сіверського зривала на своєму городі квіти для мене, Аня з Грем’ячу дозволила теж використати все, що є у неї в господарстві, Тоня з Авдіївки ходила по дворах і збирала для мене старі глечики та тюль для фону... Окремо хочу щиро подякувати членам нашого фотоклубу – Василю Катіману, Наталії Василинчук та вам, Олено Володимирівно, за ідею створення цієї виставки та допомогу в її оформленні.
– Як зароджується ідея натюрморту? Продумуєте ви його в деталях ще до створення чи імпровізуєте під час фотозйомки?
– Спочатку з’являється промовиста деталь: квіточка, вазочка, пляшечка, гілка... Об’єкт може надихнути мене формою, кольором. Ідеї народжуються разом із речами, які потрапляють до мене. Потім шляхом експерименту, пошуку потрібного освітлення створюються
світлини. Щось відкидається, щось залишається. Іноді дійсно можу продумати композицію в деталях, однак потім виникають нові ідеї, тому частіше я все ж таки імпровізую.
– Які ще жанри фотографії вас приваблюють?
– Я дуже люблю ліс, тому влітку, під час відпустки, намагаюся поїхати до свого мальовничого села Грем’яч, щоб фотографувати ліс, річку, рідні пейзажі... Я – біолог і за фахом, і в душі, тому з особливим задоволенням фотографую тварин та рослини. Пробую себе і у портретній фотозйомці. Хочу опанувати макрозйомку... На жаль, можливості мого фотоапарату поки не дозволяють займатися макрозйомкою, але у майбутньому я маю намір реалізувати і це своє бажання.
– Чи є майстри фотографії, творчість яких вас надихає?
– Мені подобається європейський фотограф Едуард Крафт. Із задоволенням дивлюся в Інтернеті його цікаві та доступні майстер-класи... Викликають цікавість чорно-білі мінімалістичні фотографії індонезійця Мори Лубіса, портрети фотографа-мандрівника Девіда Лазара. Серед уподобань також світлини чернігівців, з якими звела доля: Валерія Шайгородського, Миколи Турчина, Юрія Хромушина та Василя Катімана.
– Традиційне питання на завершення нашої бесіди: які ваші творчі плани на майбутнє?
– Будь-яка творча праця має бути оцінена та визнана. Участь у конкурсах та фотовиставках стимулює зростання. Треба постійно вчитися, розвиватися. Є вже задумка моєї наступної фотовиставки. Вона покаже Чернігів у відображеннях, але детальніше розповідати поки що не поспішатиму. Сподіваюся, незабаром я втілю цей задум у життя. Найголовніше, хочу, щоб мої світлини приносили радість людям.
Фотовиставку Ольги Шеремет «Душі моєї сонячні букети» можна побачити у читальній залі Чернігівської міської бібліотеки імені Михайла Коцюбинського (вул. Кирпоноса, 22, другий поверх) до кінця листопада у будь-який день: з 10-ї ранку – до 18-ї вечора, крім середи. Ласкаво просимо – вхід вільний!
Спілкувалася Олена Куннова
