Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. І звичайно, що для будь-якого власника неприємним стає факт, коли його обмежують у праві розпоряджатись своїм майном. Та коли ви боржник, то до таких незручностей повинні бути готові.
І так – коли ж державний виконавець може накласти арешт на майно?
Арешт на майно накладається при відкритті виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Оскільки арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, то при відкритті виконавчого провадження майнового характеру (крім аліментів) виконавець вправі накласти арешт на все належне боржнику майно.
Якщо ж стягувач в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження зазначає конкретне майно боржника, то виконавець має негайно після відкриття виконавчого провадження перевірити в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накласти на нього арешт.
В процесі примусового виконання арешт на належне боржнику майно повинен бути накладений не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.
При цьому слід мати на увазі, що арешт може накладатись на все майно боржника або на окремі речі залежно від розміру суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.
При виконанні рішень про стягнення аліментів арешт на майно боржника накладається за наявності заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Накладення арешту на майно боржника можливе й при виконанні рішень немайнового характеру (зобов’язання вчинити певні дії, вселення, виселення, відібрання дитини, усунення перешкод у побаченні з дитиною тощо). Зокрема, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього в ході виконання штрафи, виконавець примусово стягує їх одночасно із виконанням такого рішення, в тому числі шляхом накладення арешту на належне боржнику майно.
Шляхи накладення арешту на майно боржника передбачені статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» та полягають у винесенні постанови про арешт майна (коштів) боржника або постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Оскільки сам факт винесення постанови про арешт не призводить до автоматичного обмеження права розпоряджатись таким майном, то копії постанов, якими накладено арешт, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, в день їх винесення. Також в день винесення постанови про арешт державний виконавець вносить відповідні дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише шляхом проведення його опису.
При описі майна виконавець може прийняти рішення й щодо обмеження боржника права користуватись описаним майном. У цьому випадку проводиться опечатування майна або його вилучення у боржника та передача на зберігання іншим особам.
Заслуговує на увагу й той факт, що не лише накладення арешту державним виконавцем в ході примусового виконання рішень може призвести до обмежень в праві розпоряджатись майном. На сьогодні в більшості випадків достатньо лише відкриття виконавчого провадження відносно особи.
Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру).
У разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна (відчуження, перереєстрація тощо), що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, зобов’язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це виконавця, яким відкрито виконавче провадження, із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
Після отримання такого повідомлення виконавець не пізніше наступного робочого дня зобов’язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно.
У період з часу звернення особи за вчиненням дій відносно майна до часу накладення арешту на майно, реєстраційні дії відносно майна не проводяться. Укладення протягом цього періоду правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Тому з метою уникнення «неприємних сюрпризів» під час укладення правочинів, перед візитом до реєструючих органів рекомендуємо обов’язково перевірити дані Єдиного реєстру боржників або звернутись до органу державної виконавчої служби з питань наявності чинних арештів та підстав їх накладення.
Спеціально для видання Біла хата Алла Єдомаха,
заступник начальника Управління — начальник відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області
