За перейменування вулиці з радянського маршала на Героя України 28 липня, в День Української Державності, проголосували майже всі депутати Чернігівської міської ради на позачерговій сесії. Рішення є символічним та важливим, вважають історики. Левко Лук’яненко –дисидент, один із співзасновників Української Гельсінської групи, народний депутат Верховної Ради чотирьох скликань, автор Акту проголошення Незалежності України.
«У Чернігові перейменували 15 вулиць та п’ять провулків. Наприклад, у нас тепер з’явився проспект Левка Лук’яненка і пішла в небуття вулиця Рокоссовського, Білоруська носитиме назву Стародубського полку, а Московська – Героїв Маріуполя. Такий чином Чернігів позбавляється топонімів, які символізують російську імперію», – повідомляється на офіційному сайті Чернігівської міської ради.
Символічно, що рішення про перейменування вулиці Рокоссовського на проспект Левка Лук’яненка відбулося саме в День Української Державності, у День Хрещення Київської Русі – України.
Левко Лук’яненко – Герой України, відомий політичний та громадський діяч, дипломат, письменник, дисидент, учасник національного визвольного руху. Він є співавтором Декларації про державний суверенітет України, автором Акту проголошення Незалежності України. Також він був співзасновником та активним членом Української Гельсінської групи.
«Нарешті Чернігів має проспект Левка Лук’яненка, – говорить вчений секретар Національного заповідника «Чернігів стародавній» Сергій Черняков. – Ми, чернігівці, довго йшли до цієї події, щоб вшанувати нашого земляка. Людину, мета якої була незалежна Україна. За цю ідею Левко Лук’яненко був засуджений радянським режимом до найвищої міри покарання – розстрілу. Пізніше його замінили на 15 років позбавлення волі...
Коли він відійшов у засвіти, 7 липня 2018 року, патріотичні організації Чернігова запропонували створити Громадський комітет із вшанування пам’яті Героя України, автора Акту проголошення незалежності нашої держави Левка Лук’яненка. Цю ідею було втілено у серпні 2018 року і оголошено під час круглого столу з нагоди Дня Незалежності України. Очолив комітет перший голова чернігівського Руху Валерій Сарана, нині – почесний громадянин міста Чернігова. Тоді й було заплановано створення музеїв у Чернігові і Седневі, відкриття меморіальних дошок, встановлення пам’ятника, перейменування вулиці в обласному центрі. Частина із запланованого вже втілена. Відтепер Левко Лук’яненко з нами, він увічнений у назві однієї з головних магістралей Чернігова, поряд – вулиця Шевченка».
Левко Лук’яненко тісно пов’язаний з Чернігівщиною.
Він народився у селі Хрипівка Чернігівської області. Потім неодноразово жив тут – в самому Чернігові та селищі міського типу Седневі.
Левко Лук’яненко в Чернігові
До Чернігова Левко Лук’яненко вперше прибув на поселення після ув’язнення в 1976 році. Він жив у квартирі брата. В будинку №49 на вулиці Рокоссовського дисидент проводив зібрання правозахисної Української Гельсінської спілки, яку він очолив.
Саме на вулиці маршала Рокоссовського Левко Лук’яненко зустрічався з однодумцями, тут народжувалась ідея створення української держави.
Потім, після останнього звільнення з місць позбавлення волі в 1989 році, Левко Лук’яненко, оселившись у сестри в Седневі, кожні вихідні їздив до Чернігова. Тут, знову ж таки, на вулиці Рокоссовського зустрічався із прогресивною молоддю.
Сьогодні на будинку №49 колишньої вулиці маршала Рокоссовського, а тепер проспекті Левка Лук’яненка висить меморіальна дошка Герою України. Її на будівлі встановили після смерті Левка Григоровича.
Тоді ж почали активно обговорювати питання щодо перейменування вулиці на його честь. Але на той момент ця ідея не отримала однозначної підтримки громадськості.
«Можна було б сказати, що Левку Лук’яненку трохи не пощастило в сенсі найменування вулиці – бо коли ми займалися перейменуванням в час декомунізації, він був живий, а іменами живих вулиці, як правило, не називають, – говорить почесний голова обласного товариства «Просвіта», журналіст Василь Чепурний. – Тому вулиця В’ячеслава Чорновола в Чернігові з’явилась, і практично в центрі, а наш земляк, батько української Незалежності, лишався без «своєї» вулиці, хоча, на відміну від Чорновола, він жив у Чернігові.
Коли ж Левко Григорович помер, місцева влада всіляко тинялась, щоб не допустити перейменування вулиці Рокоссовського на вулицю його імені – то пропонували назвати його іменем площу, на якій нема жодного будинку, то сквер, то гай… То казали який хороший маршал Рокоссовський, бо він менше поклав солдат, ніж Жуков – серйозний аргумент для сталінського маршала, що й казати. То пропонували провести громадське обговорення мешканцями вулиці – є такий пункт у статуті міста. Дурнуватий, скажу вам, пункт в сенсі перейменувань, бо вулиці не є приватною власністю її мешканців, і оці уповання на «думку простих людей» ми вже бачили з 1917 року – досі розгрібаємо».
Тему перейменування вулиці знову порушили вже у 2022 році – після повномасштабного вторгнення Росії, а точніше: після того, як російські війська вийшли з Чернігівщини.
Коли той час?
Навіть попри російську агресію, попри людські втрати та руйнування в місті – у Чернігові лунали думки про те, що перейменування вулиць, названих на честь радянських діячів, поки ще не на часі. Мовляв, от завершимо війну – тоді й перейменуємо, каже Василь Чепурний.
«Взагалі треба сказати, що політика комуністів щодо найменувань вулиць була продуманою, – зазначає він. – Скажімо, їхня влада ніби нічого не мала проти Павла Тичини і Олександра Довженка, але вулиці з такими назвами далеко не кожен чернігівець знайде. Та й Леся Українка запхана в Холодний яр, і Панас Мирний виселений на Подусівку. Натомість енкаведистські російські герої типу Родімцева, Серьожнікова, Зої Космодем’янської, Урицького, Свердлова посідали вулиці історичного центру древнього міста. Зрима ознака окупації, не інакше! Цю ж політику продовжувала і міська влада... Так, вулицю Незалежності запхали у віддалений район Масанів, щоб не потурбувати Малясових – Родімцевих. Тільки завдяки декомунізації, а тепер дерусифікації топонімічна карта міста набуває українських ознак».
Та незважаючи на скептиків та критиків, починаючи з квітня, в місті почала працювати робоча група, до якої увійшли історики, співробітники управління культури та туризму Чернігівської міської ради, військові та громадськість.
«Вони визначилася зі 148 найменуваннями, що вимагають заміни, і поетапно їх опрацьовує», – йдеться у повідомленні на офіційному сайті Чернігівської міської ради.
«Міська топонімічна комісія включає в себе відомих у місті істориків – доктора історичних наук Сергія Леп’явка, кандидата історичних наук Сергія Горобця, представника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка, вченого секретаря Національного заповідника «Чернігів стародавній» Сергія Чернякова, директора історичного музею імені В. Тарновського Сергія Лаєвського, видатного мазепознавця Сергія Павленка та авторитетних представників товариства «Просвіта». І їх думка була однозначна: постать такого масштабу, як Левко Лук’яненко, заслуговує на найменування однієї з найбільших вулиць міста. Тим паче, що саме на цій вулиці він жив у період між двома своїми тюремними термінами, і саме на будинку цієї вулиці міська влада встановила меморіальну дошку. Дехто, щоправда, хотів дошкою і обмежитися…» – розповідає Василь Чепурний.
І ось перші 15 вулиць та 5 провулків нарешті перейменували. Серед них найбільш гучним було перейменування саме вулиці Рокоссовського на проспект Левка Лук’яненка.
Це відбулось, навіть попри масовані обстріли, які зранку 28 липня чула майже вся Чернігівщина.
«Так збіглося, що після масових ракетних обстрілів нашої області з Білорусі в місті не стало вулиць Білоруська, Гомельська, а також Московська, Пушкіна тощо. Натомість дуже символічно, що саме на свято Державності в Чернігові нарешті з’явилися проспект Левка Лук’яненка, вулиці Василя Стуса, Героїв Маріуполя, Січових стрільців… Робота триватиме», – написав на своїй сторінці в фейсбуці секретар Чернігівської міської ради Олександр Ломако.
З тим, що питання перейменування вулиць таки на часі, погоджуються і відомі історики.
«Один з фронтів боротьби проти російської агресії – це фронт ментальний. Якщо комусь з 2014 року було незрозуміло, що «русский мир» – це не тільки і не скільки про території (хоча і про них теж), скільки про уми та серця людей, то після 24 лютого 2022 року багатьом це стало більш ніж очевидно. І тому країною прокотилась хвиля дерусифікації. Причому дуже часто це була ініціатива низу, дуже мало де влада змогла очолити цей процес. Точно такі ж процеси відбулись і в Чернігові. Спочатку без рішення міськради активісти (незрозуміло, щоправда, від якої організації) зняли пам’ятник Пушкіну на Валу (на не менш одіозний радянський танк на «Кругу» не було ресурсів, а може, й бажання). І ось зараз після деяких неоднозначних заяв мера депутати ухвалили рішення про перейменування вулиць. При чому, здається, знову спрацював принцип революційної необхідності, так як, наскільки знаю, комісія про перейменування так і не дійшла згоди по більшості прізвищ і назв. У будь якому випадку «процес пішов». І дуже хотілось би, щоб «руки» влади дійшли і до пам’яток радянського періоду, яких в місті ще чимало», – вважає військовий історик Михайло Жирохов.
«Сьогодні Україна і Чернігів позбувається колоніального минулого, триває широкомасштабна російсько-українська війна. Мета окупанта – знищення Української держави. Тому важливо зараз перейменувати радянські і проросійські вулиці, повернути їм історичні назви, вшанувати Героїв російсько-української війни, видатних українців. Я щасливий, що долучився до процесу дерусифікації, що маємо проспект Левка Лук’яненка. Знайомий з Левком Григоровичем ще з 1990 року, був у Чернігові керівником агітаційної групи на підтримку його як кандидата у президенти України у 1991 році», – каже вчений секретар Національного заповідника «Чернігів стародавній» Сергій Черняков.
Реакція жителів Чернігова
Якщо ще кілька років тому дехто був проти, бо, мовляв, потім буде багато клопоту з документами (потрібно переоформлювати документи на будинки та квартири), то сьогодні критики мовчать.
«Краще тепер перейменувати, – вважає чернігівець Роман. – Зараз не зроблять, потім знову знайдуться противники і будуть воду каламутити. Потрібно позбуватись усіх тих символів радянської доби. Замість них встановлювати нові – українські».
«Хай буде проспект Левка Лук’яненка! Ми, звичайно, вже звикли до Рокоссовського, але, бачте, які часи настали?! Треба змінювати, треба. Щоб духу тої радянщини не було», – говорить мешканка колишньої вулиці Рокоссовського, а тепер проспекту Лук’яненка Галина.
«Перейменування вулиць – насправді це справа на роки, а то й на десятиліття, – розмірковує чернігівець Микола. – Ми ж ще довго будемо говорити: «проспект Лук’яненка – колишня Рокоссовського». Це має змінитись покоління. Повинно вирости нове покоління на проспекті Левка Лук’яненка. Тоді забудеться, що тут колись була Рокоссовського».
Проспект Левка Лук’яненка – це одна з найбільших вулиць Чернігова.
На ній розташована велика кількість громадських будівель і приміщень державних та міських органів влади. Тут є заклади освіти й культури. Але найбільше – житлових будинків.
Незабаром на проспекті Левка Лук’яненка може з’явитись і новий пам’ятник.
«З секретарем міської ради Олександром Ломако ми говорили перед сесією і зійшлися на думці, що наступний крок для вшанування пам’яті Героя України Левка Лук’яненка – побудова йому пам’ятника на проспекті його імені. Але це вже точно після перемоги», – розповідає журналіст Василь Чепурний.
Ніна Бахмач
