«Роль Чернігово-Сіверщини в українському державотворенні», — під такою назвою 19 серпня у Чернігові регіональне представництво Українського інституту національної пам’яті та Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» за сприяння Агенції регіонального розвитку Чернігівської області провели круглий стіл до Дня Незалежності України.
Про значення в історичному аспекті нашого краю у державотворенні та відповідальність нинішнього покоління перед майбутнім говорив модератор заходу, вчений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», борець за незалежність України в XX столітті Сергій ЧЕРНЯКОВ.
«Сьогодні ми обговорюємо широке коло питань щодо ролі та значення Чернігово-Сіверщини — одного з найбільших за площею та людністю історико-культурних регіонів в українському державотворенні. Ми розуміємо свою відповідальність і перед нашими славетними й героїчними предками всіх часів за сучасну вільну та незалежну Україну. Знання та розуміння нашого минулого — надзвичайно важлива засада майбутньої перемоги над російським агресором», — зазначив під час відкриття круглого столу історик.
Представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, борець за незалежність України в XX столітті Сергій БУТКО зупинився на питаннях щодо проголошення незалежності України у 1918 році та її відновленні вже у наші дні, а також розповів про те, чому українським патріотам довелося йти на компроміси у Верховній Раді з комуністами.
«Левко Лук’яненко, автор Акту проголошення незалежності України, один із найвидатніших уродженців Чернігівщини у вітчизняній історії, наголошував на тисячолітній традиції державотворення нашої країни. Варто пам’ятати, що наш земляк підготував текст Акту проголошення відновлення її незалежності. Таким чином, він показав очевидне: у XX столітті проголошення незалежності відбулося 22 січня 1918 року IV-м Універсалом Української Центральної Ради, а 24 серпня 1991 року відбувалося тільки її відновлення. На жаль, комуністична більшість у Верховній Раді, тобто так звана група «239», категорично з цим не погодилася, українським патріотам довелося йти на компроміс…», — звернув увагу учасників заходу на такий красномовний факт представник інституту.
Сергій БУТКО висвітлив цікаві фактичні паралелі в розумінні того, чому нас слід називати народом-військом.
«У нинішній війні з російським агресором українську незалежну державу захищають не просто Збройні Сили України, а дійсно весь народ. Це якраз у тисячолітніх наших традиціях. Так, офіційна назва середньовічної української держави — Військо Запорізьке. Чернігівський та інші її козацькі полки були не тільки військовими формуваннями, а насамперед адміністративно-територіальними одиницями тодішньої країни. Звідси також і одна з традицій називати нас народом-військом», — підкреслив він.
«Русь», або «Руська земля». Саме так називала себе держава наших предків із центром у Києві», — повідомив у відповідь на численні питання учасників Олег ВАСЮТА, заступник завідувача відділу наукових досліджень печер та пам’яток археології Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», виступаючи на тему про «Чернігівське князівство ХІ — першої пол. ХІІІ ст., як невід’ємну складову традиції української державності».
Науковці науково-просвітницького відділу заповідника ґрунтовно висвітлили різні аспекти українського державотворення княжого та козацьких періодів на Чернігово-Сіверщині: Алла ГАРКУША, завідувачка відділу, у доповіді на тему «Спасо-Преображенський собор м. Чернігова, як символ і відзеркалення державницьких прагнень»; Сергій СЕРГЄЄВ, науковий співробітник, — «Форпост Сіверщини»; Тетяна МИКОЛАЙКО, молодша наукова співробітниця, — «Гетьманські собори — втілення величі України»; Олександр ЛИТОВЧЕНКО, молодший науковий співробітник, — «Єлецький монастир у Чернігові — складник історико-культурної спадщини України».
Дослідники привернули увагу до такого доконаного факту: всі видатні українські державники минулих часів на Чернігівщині обов’язково прикладали надвеликі зусилля та не шкодували коштів для розвитку вітчизняної культури, мистецтва, освіти. Саме це було, є і буде однією з головних засад зміцнення держави та її оборони, динамічного розвитку й заможності країни, її громадян.
Сергій Горобець
