З нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України в Чернігові розгорнули двохсотметровий рушник єдності.
Головні натхненники його створення – майстри Обласного центру народної творчості, які залучили до втілення цього символу єдності широке коло талановитих, працелюбних сіверян. Безумовно, цей народний художній витвір викликає почуття гордості за українських творчих трударів, що примножують славу нації.
Але так співпало, що на другий день після свята Конституції в Бобровиці працівники комунгоспу розчищали вулиці від аварійних дерев. Щоб не знімати електролінії зі стовпів, не пошкодити інші пришляхові конструкції, товариство «Земля і воля» надало спецтехніку, зокрема й потужну автовишку із висувною стрілою близько сорока метрів.
Без білоруської техніки — нікуди, бо своєї не виробляємо
У зручній корзині два пильщики аграрного господарства віртуозно обпилювали стовбури аварійних дерев. Відпиляні гілляки, а за тим і стовбури вантажили на причепи і відвозили у спеціально відведене місце, де їх далі подрібнювали для твердопаливних побутових котлів.
Комунальники і працівники ТОВ «Земля і воля» поспішали, щоб якнайшвидше звільнити проїзд по об’їзній дорозі, і відновити електропостачання трьох вулиць, оскільки на час роботи автовишки подача струму біля цієї ділянки була відключена. Керівник комунгоспу Василь Кучерина зазначив, що без залучення потужної автовишки ця робота розтяглася б на цілий день, і десятки осель залишалися б у спекотний день без електроструму. 
На стрілі спеціальної техніки написаний її виробник: автовишка виготовлена на Вітебському заводі Білорусі, і закріплена вона на рамі автомашин МАЗ – Мінського автозаводу. Мимоволі подумалося: «А якою гордістю пройнялися б, якби та диво-техніка була виготовлена в … Чернігові на автозаводі?!». І це не фантастичні навіяння.
Не так уже й давно в нашому обласному центрі виробляли апаратуру для космічної й оборонної галузей, був причетним до такого виробництва й ніжинський завод «Прогрес», Чернігівське хімволокно славилося своїми виробами на увесь світ, працював автозавод. На цих підприємствах технологічні й наукові розробки вищі, ніж на виробництві автовишок. На жаль, Чернігів зараз не може гордитись ні космічною, ні хімічною, ні автобудівною галузями. Тому й товариство «Земля і воля» змушене купувати цю та іншу техніку в Білорусі, бо вона не виробляється ні в Чернігові, ні взагалі в Україні. Гордість від досягнень в економіці, яку післявоєнні німці назвали долею нації, ми замінили гордістю від найдовшого в Україні Рушника Єдності, що претендує на занесення до Книги рекордів України.
Перші результати цієї роботи, наступні – попереду
Безумовно, й цей рекорд певною мірою славить наш древній край. Але тут доречним буде згадати невмирущі слова Бориса Олійника: «Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним. Істинно так… коли маєш хліб на столі». Мудрий український народ здавна урозумив, що любов до Вітчизни, турбота про народ – не тільки в клятві, гарних обіцянках і любові до вишиванки. Але, видно, не кожен пам’ятає повчання ідеолога державної самостійності України Миколи Міхновського: «І нехай кожен із нас пам’ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за весь народ, щоб цілий народ не загинув через його необачність. Бо нам ні на кого надіятись». У тому числі й на Книгу рекордів України з найдовшим рушником Єдності. Гордість від цього рекорду – ювілейна, а хліб на столі необхідний повсякденно, його не заміниш навіть найщирішими патріотичними почуттями й ідеологічними рекордами, оскільки доля будь-якої нації – в економіці, історія свідчить.
Григорій Загребля. Фото Дмитра Кухаренка
