1 листопада 1995 р. народився Дмитро Іванович Коцюбайло (позивний «Да Вінчі»). Відважний боєць, справжній воїн і патріот, командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі"!
Вічна і світла пам'ять!
Дмитро Коцюбайло — це справжній феномен України. Хтось з вас задавав собі запитання, як він витримав 9-ть років на війні? З яких — вісім, воював, як доброволець.Всі пишуть, що він був воїном, хоробрим вовком, який вів за собою усіх, хто хоч раз спілкувався з ним. Це тільки частина правди, проте є інший бік медалі.
Згадайте, ким був прадід Дмитра — воїном УПА, який воював проти ворогів нашої країни в минулому столітті. З початком Революції Гідності, Да Вінчі продовжив бойовий шлях свого родича.
Дмитро Коцюбайло — був націоналістом, який понад усе любив свою країну і віддав життя за неї. Чому про це не згадають блогери та журналісти?
Всі, хто спілкувався близько з Дмитром, знають про це, але чогось мовчать. Для нього Україна, була не просто країною, де живуть більше сорока мільйонів людей, а домівкою від заходу до сходу за яку потрібно знищувати.
Всі роки війни, Дмитро з побратимами, ніколи не визнавав ніяких домовленостей з ворогом. Єдиними способами перемовин з окупантами, були: автомат, міномет, артилерія, протитанкові ракети. Він розумів, що перемагають — сильні і єдині. Дмитро розумів, що на сильну країну нападати не будуть, тому все робив для того, щоб Вовки Да Вінчі — були одним з найкращих бойовий підрозділів.Я надіюсь, що тепер — після загибелі великого командира, люди зрозуміють в чому була його сила??? Воїнами не народжуються, Дмитро взагалі вчився на художника перед війною. Проте небезпека втратити свою країну, повністю змінила життя Да Вінчі.
Я надіюсь, що всі журналісти, які писали про загибель великого воїна, напишуть про те, що він був націоналістом. Я надіюсь, що більшість українців, особливо політиків, зрозуміють, що таке бути націоналістом.
Понад усе любити Україну — це не злочин, як говорили прибічники януковича, поплічники росіян і «какаяразніца» Націоналізм — це могутня сила, яка дає можливість творити благополучну країну і захищати її від ворогів. Будучи — націоналістом, Дмитро воював за свою країну з побратимами і отримав визнання — Герой України.
Я надіюсь, що викладачі і вчителі різних закладів Одеси, Харкова, Дніпра, Львова, Києва зможуть пояснити, що націоналізм — це не вишиванка чи співання — «Ой у Лузі червона калина». Націоналізм — це жити, як Да Вінчі і бути націоналістом — це найвища нагорода від Бога.
Царство Небесне, Герою України.
Сергій Вовк
