Завжди з цікавістю зустрічаю матеріали, де йдеться про народну медицину. Про лікарські рослини, способи боротьби з хворобами, якими користувались наші пращури. Із цікавістю прочитала про деревій, його лікарські властивості. Поділюся з цього приводу власним досвідом.
Майже два десятки років тому моя новонароджена донечка дуже страждала від пітниці — з’явилась-бо на світ саме спекотного літнього місяця. Традиційні присипки, які радив дитячий лікар, не допомогли, купала й у череді, але результати були мінімальні. Пітниця поверталася знов. Хтось порадив купати немовля у відварі квітів цієї трави. Почервоніння зникло вже до вечора, а після чергової купелі не стало на шкірі й характерного висипу.
А ось недавній випадок. Щось з’їла негарне, не збагну й досі — що саме. Години через півтори після сніданку занудило, з’явилось неприємне відчуття у животі. Не настало полегшення ні від активованого вугілля, ні від пігулок. Згадала бабусин метод. Зірвала кілька квіткових шляпок серпорізу (саме так називала вона деревій), заварила. Уже через годину відчула полегшення. Не дивно, адже цю рослину вживають при розладах кишечника, допомагає вона навіть при дизентерії. Висушений деревій не втрачає своїх цілющих властивостей дуже довго, тож можна сміливо збирати його про запас.
Друкуйте більше подібних публікацій. Адже до аптеки Зубицьких далеко, та й навіщо їхати, витрачати час і кошти, коли ліки у нас під ногами. Весь вік наші бабусі обходились зеленою аптекою.
Наталія ГОРКІНА, м. Бахмач («Порадник»)
