Кавалера двох орденів «За мужність» хочуть запроторити за грати на 5 років за конфлікт із поліцією.
Цілодобовий домашній арешт захиснику України з трирічною донькою на руках без права відвідин лікарні, аптеки, дитячого садочка і навіть подвір’я. Таке рішення ухвалив Деснянський районний суд міста Чернігова і підтримав, залишивши без змін, Чернігівський апеляційний суд стосовно 27-річного ветерана з Чернігова Артема Панчика. Кавалеру двох орденів «За мужність» чернігівські правоохоронці інкримінують частину 2 статті 345 «Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків».
Почав розвертатись, почув тріск і побачив поліцейського
Конфлікт колишнього військового з патрульними поліцейськими може закінчитись цілком реальними п’ятьма роками тюремного ув’язнення для захисника. Уродженця Козельця, а нині мешканця Чернігова Артема Панчика судять за ситуацію з патрульними поліцейськими, в результаті якої один із них отримав ушкодження. Діло було пізнього вечора 21 травня.
«Брат моєї дружини попросив підвезти технічний паспорт на автомобіль. Це була 23:00. Мені якраз треба було їхати по ліки, бо в дитини була температура. Я був за кермом, хвилювався – у свояка проблеми, дитина хворіє, комендантська година, – пригадує воїн. – Коли я приїхав до нього, то він почав бігти, половина поліцейських побігла за ним, половина стали загороджувати мені дорогу. У мене з війни залишились певні страхи, стрес. Він мені каже: давай втікати, бо мене хочуть забрати, хочуть побити. Я поїхав, не знав, що він ухилянт. Проїхали… Він мені сказав зупинитись, відкрив двері і почав втікати. Я його висадив і почав розвертатись, аж почув тріск і побачив збоку поліцейського».
Виявилось, що Артем Панчик притиснув поліцейського відкритими дверима свого авто до стіни будинку. Каже, що не бачив правоохоронця і тим більше не хотів завдати йому шкоди.
«Те, що інкримінує мені прокуратура, – це повна брехня і непорозуміння. У мене був стрес. Я не мав на меті когось притискати, я не втікав. Тим більше, після того, що трапилося, я вийшов і спитав, чи потрібна допомога, – розповідає 27-річний офіцер. – Ми цікавились у лікарні станом здоров’я поліцейського, у нього там закрита травма таза, грубо кажучи – синці на стегні. Я цього не хотів робити, це ж не кацап. Я розумію, що він також виконував свою роботу, це було не зумисне. У поліцейського синець від того, що я машиною придавив його в стіну, але там так розписали, наче фізичні ушкодження середньої тяжкості».
Прокурори просять п’ять років за синець
За синець Чернігівська окружна прокуратура просить 5 років тюрми. Сторону державного обвинувачення представляє прокурор Людмила Івашко, яка при обранні міри запобіжного заходу просила суд ізолювати захисника від суспільства як людину, яка не має стійких соціальних зв’язків.
Попри наявність дружини, яка також служить у війську, трирічної дитини, позитивної характеристики від командира бригади, двох орденів «За мужність», суддя Деснянського районного суду Руслан Григор’єв підтримав клопотання прокуратури і ухвалив рішення про цілодобовий домашній арешт для офіцера Першої танкової бригади. У понеділок, 9 червня, колегія суддів Чернігівського апеляційного суду Заболотний, Оседач і Салай залишили без змін міру запобіжного заходу. Відтак, Артем Панчик до 20 липня цілодобово має залишатись у себе в квартирі з трирічною донькою на руках – ні в лікарню, ні в аптеку, ні в садок він не має права вийти.
Представники однієї з ветеранських організацій Чернігівщини, які брали участь в суді як вільні слухачі, обурені рішенням суддів.
Колишній сержант ЗСУ із позивним «Сєвєр»: «Неприпустимо, коли такого хлопця, який нагороджений Президентом України двома орденами «За мужність», судять, як злочинця, тим паче, що у нього і дружина військова. Після їх рішення Артем не може навіть дитину в дитячий садок відвести. Будемо збиратись із ветеранами і наступного разу нас буде не 10 чоловік, а 50. Такі офіцери, як Артем Пачник, мають прийти до влади. Ці хлопці не шкодували свого життя та здоров’я за Україну, тому суспільство зобов’язане їх захистити».
Портрет офіцера
27-річний Артем Панчик – уродженець Козельця. З 17-ти років обрав шлях військовослужбовця: спочатку навчався у Вінницькому військово-спортивному ліцеї, потім – у Національній Академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Закінчив бойовий факультет «Бойове застосування військ». Як офіцер був направлений на службу в Першу окрему танкову Сіверську бригаду.
Перша посада – командир механізованого взводу, через три місяці пішов на підвищення і став командиром розвідувальної роти. Брав активну участь у захисті Чернігова, до повномасштабного вторгнення виконував диверсійно-розвідувальні завдання. Підрозділ Артема Панчика першим зустрічав ворога і поніс перші втрати. На той час Панчик був єдиним пілотом Першої танкової бригади, літав на дроні від Фонду Сергія Притули. Корегував вогонь артилерії, розвідував позиції військ. Першим вигадав застосування скидів з дрона на ворожу піхоту та техніку. Особисто рятував водія командувача ОК «Північ» генерала Віктора Ніколюка. Крім нього, врятував ще трьох людей. Після оборони Чернігівщини воював на Запоріжжі та Донбасі. У свої 27 років в житті встиг побачити стільки, що багатьом не снилося і в 60.
Віталій Назаренко