Кавалера двох орденів «За мужність» хочуть запроторити за грати на 5 років за конфлікт із поліцією.
Цілодобовий домашній арешт захиснику України з трирічною донькою на руках без права відвідин лікарні, аптеки, дитячого садочка і навіть подвір’я. Таке рішення ухвалив Деснянський районний суд міста Чернігова і підтримав, залишивши без змін, Чернігівський апеляційний суд стосовно 27-річного ветерана з Чернігова Артема Панчика. Кавалеру двох орденів «За мужність» чернігівські правоохоронці інкримінують частину 2 статті 345 «Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків».
Артем Панчик на бойовому виході
Почав розвертатись, почув тріск і побачив поліцейського
Конфлікт колишнього військового з патрульними поліцейськими може закінчитись цілком реальними п’ятьма роками тюремного ув’язнення для захисника. Уродженця Козельця, а нині мешканця Чернігова Артема Панчика судять за ситуацію з патрульними поліцейськими, в результаті якої один із них отримав ушкодження. Діло було пізнього вечора 21 травня.
«Брат моєї дружини попросив підвезти технічний паспорт на автомобіль. Це була 23:00. Мені якраз треба було їхати по ліки, бо в дитини була температура. Я був за кермом, хвилювався – у свояка проблеми, дитина хворіє, комендантська година, – пригадує воїн. – Коли я приїхав до нього, то він почав бігти, половина поліцейських побігла за ним, половина стали загороджувати мені дорогу. У мене з війни залишились певні страхи, стрес. Він мені каже: давай втікати, бо мене хочуть забрати, хочуть побити. Я поїхав, не знав, що він ухилянт. Проїхали… Він мені сказав зупинитись, відкрив двері і почав втікати. Я його висадив і почав розвертатись, аж почув тріск і побачив збоку поліцейського».
Виявилось, що Артем Панчик притиснув поліцейського відкритими дверима свого авто до стіни будинку. Каже, що не бачив правоохоронця і тим більше не хотів завдати йому шкоди.
«Те, що інкримінує мені прокуратура, – це повна брехня і непорозуміння. У мене був стрес. Я не мав на меті когось притискати, я не втікав. Тим більше, після того, що трапилося, я вийшов і спитав, чи потрібна допомога, – розповідає 27-річний офіцер. – Ми цікавились у лікарні станом здоров’я поліцейського, у нього там закрита травма таза, грубо кажучи – синці на стегні. Я цього не хотів робити, це ж не кацап. Я розумію, що він також виконував свою роботу, це було не зумисне. У поліцейського синець від того, що я машиною придавив його в стіну, але там так розписали, наче фізичні ушкодження середньої тяжкості».
Прокурори просять п’ять років за синець
За синець Чернігівська окружна прокуратура просить 5 років тюрми. Сторону державного обвинувачення представляє прокурор Людмила Івашко, яка при обранні міри запобіжного заходу просила суд ізолювати захисника від суспільства як людину, яка не має стійких соціальних зв’язків.
Пані-прокурор Людмила Івашко
Попри наявність дружини, яка також служить у війську, трирічної дитини, позитивної характеристики від командира бригади, двох орденів «За мужність», суддя Деснянського районного суду Руслан Григор’єв підтримав клопотання прокуратури і ухвалив рішення про цілодобовий домашній арешт для офіцера Першої танкової бригади. У понеділок, 9 червня, колегія суддів Чернігівського апеляційного суду Заболотний, Оседач і Салай залишили без змін міру запобіжного заходу. Відтак, Артем Панчик до 20 липня цілодобово має залишатись у себе в квартирі з трирічною донькою на руках – ні в лікарню, ні в аптеку, ні в садок він не має права вийти.
Колегія суддів Чернігівського апеляційного суду, яка залишила міру запобіжного заходу без змін
Представники однієї з ветеранських організацій Чернігівщини, які брали участь в суді як вільні слухачі, обурені рішенням суддів.
Колишній сержант ЗСУ із позивним «Сєвєр»: «Неприпустимо, коли такого хлопця, який нагороджений Президентом України двома орденами «За мужність», судять, як злочинця, тим паче, що у нього і дружина військова. Після їх рішення Артем не може навіть дитину в дитячий садок відвести. Будемо збиратись із ветеранами і наступного разу нас буде не 10 чоловік, а 50. Такі офіцери, як Артем Пачник, мають прийти до влади. Ці хлопці не шкодували свого життя та здоров’я за Україну, тому суспільство зобов’язане їх захистити».
Група підтримки з числа демобілізованих ветеранів війни з росією. Другий праворуч — Сєвєр
Портрет офіцера
27-річний Артем Панчик – уродженець Козельця. З 17-ти років обрав шлях військовослужбовця: спочатку навчався у Вінницькому військово-спортивному ліцеї, потім – у Національній Академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Закінчив бойовий факультет «Бойове застосування військ». Як офіцер був направлений на службу в Першу окрему танкову Сіверську бригаду.
Молодий офіцер Артем Панчик
Перша посада – командир механізованого взводу, через три місяці пішов на підвищення і став командиром розвідувальної роти. Брав активну участь у захисті Чернігова, до повномасштабного вторгнення виконував диверсійно-розвідувальні завдання. Підрозділ Артема Панчика першим зустрічав ворога і поніс перші втрати. 
На той час Панчик був єдиним пілотом Першої танкової бригади, літав на дроні від Фонду Сергія Притули. Корегував вогонь артилерії, розвідував позиції військ. Першим вигадав застосування скидів з дрона на ворожу піхоту та техніку. Особисто рятував водія командувача ОК «Північ» генерала Віктора Ніколюка. Крім нього, врятував ще трьох людей. Після оборони Чернігівщини воював на Запоріжжі та Донбасі. У свої 27 років в житті встиг побачити стільки, що багатьом не снилося і в 60.
Віталій Назаренко
