Безбожні часи, коли в українських храмах зберігали зерно, танцювали і стрибали, на щастя, давно канули в небуття. От тільки не всюди. На жаль, деякою мірою радянська традиція використання дому Господнього під музеї, ще залишилась. Зокрема, у Коропі в стародавньому храмі Святого Феодосія Чернігівського з кінця 90-х років діє історико-археологічний музей. Цікаво, що переїхав він до храму з іншої церкви, яку передали у власність Українській православній церкві московського патріархату. Звісно, культура – це також важливо, от тільки чи місце музею в духовній святині? Місцева релігійна громада Православної Церкви України разом із єпископом Чернігівським і Ніжинським Антонієм (Фірлеєм) вважають, що ні. Тож і звернулись до селищної ради з проханням посприяти передачі приміщення церкви для здійснення богослужінь. Селищний голова підтримав ініціативу вірян, а от місцеві депутати її саботували. Кому вигідно спекулювати на церковному питанні і чим може закінчитись протистояння довкола релігії?
Єпископ Антоній: «Храм повинен бути храмом»
Місцевий підприємець і меценат Віктор Шкурко впродовж двадцяти років вболіває за українську церкву. Нині він відстоює питання перенесення історико-археологічного музею та передачу українській православній громаді приміщення храму. Переконаний, що з війною питання розбудови українського православ’я постало особливо гостро та актуально.
«Питанням української церкви я займаюсь більше 20-ти років, – каже Віктор Пантелійович. – Спочатку ми були громадою Київського патріархату, перенесли знущання й насмішки, нас обзивали самосвятами і так далі. Храму у нас досі немає. Спочатку наш священник здійснював служби у вагончику, який ми, до речі, передали у Крути. Коли ж почалася війна, питання церкви стало більш на часі».
На підтвердження своїх слів Віктор Пантелійович демонструє відео з власного телефона. На ньому понад тисячу коропців освячують Великодні дари на руїнах Іллінської церкви-фортеці. 
Загалом же в Коропі є чотири стародавні культові споруди: Іллінська, яка розвалюється, Вознесенська та Успенська, які перебувають у власності УПЦ МП, та Святофеодосіївська, де понині діє музей. Тож природно, що релігійна громада ПЦУ виступила з проханням про передачу храму. Підтримав власну паству і єпископ Чернігівський та Ніжинський Антоній (Фірлей).
«Громада Православної церкви України, яка до того була громадою Київського патріархату, продовж багатьох років не має приміщення для звершення богослужінь і забезпечення своїх духовних потреб, – розповідає керівник Чернігівської єпархії. – Задля цього ми здійснили виїзну нараду, під час якої разом із очільником містечка Короп дійшли начебто спільної згоди про те, що Святофеодосіївський храм, в якому нині розташований музей, повинен бути храмом. Я вважаю, що ми дійшли вже такого стану в нашій державі, коли треба зрозуміти, що духовність також має велике значення. Хоча і музейна справа – також надбання, культурна спадщина, але храм не відповідає тим вимогам, які мають бути в музеї. Музей має бути музеєм, а храм повинен бути храмом».
На тверде переконання єпископа Антонія, у стані важкої війни в жодному разі не можна забувати і про духовний фронт.
«П’ята колона в Україні існує, вона має великий вплив на свідомість громадян, – каже архієрей. – У більшості випадків представники тих структур маніпулюють свідомістю громадян, пропагують «руській мір», «триєдину Русь», тощо. Тож для того, щоб перемогти у цій страшній війні, ми повинні також перемогти і на духовному фронті. Ми повинні виховувати українців, і помісна церква покликана бути основою нашої держави. Для цього всі ми, громадяни України, повинні докладати тих зусиль, щоб ця перемога відбулась. Потрібно перемогти внутрішнього колаборанта, зокрема і духовного. Тому я звернувся до представників влади Коропа з тим, щоб вони допомогли нам забезпечити потреби наших віруючих. Аби вони отримали приміщення, де б підносили молитви, зокрема й за перемогу нашого воїнства, за мир в нашій Україні, і виховувались на національно-патріотичних засадах».
Депутати-саботажники
У Коропській селищній раді до звернення вірян та владики поставились по-різному. Селищний голова не проти передачі, ба навіть бачить в цьому сенс, а от більшість місцевих депутатів проявила справжній саботаж – дехто через особисту неприязнь та протистояння з головою, а дехто через конфесійну приналежність до УПЦ МП.
Коропський селищний голова Володимир Куніцин підтвердив, що звернення він отримав і навіть ініціював обговорення цієї проблеми.
«У нашій громаді є культова споруда Святофеодосіївська церква, яка використовується як музей. Це дійсно в нашій компетенції – передавати цю будівлю. Я про це інформував депутатів, скликав їх на узгоджувальну раду, але із 26 депутатів прийшло лише 10, – розповідає Володимир Куніцин. – Другий лист ми винесли на сесію, я пропонував включити його в порядок денний, але депутатська більшість виключила це питання. Ми начебто і багато обговорили, але якби питання було в порядку денному, то ми б більш чітко окреслили алгоритм і план дій».
Важливо, що селищний голова не приховує власної позиції щодо питання передачі храму.
«Що стосується моєї позиції – хоч за часів радянського союзу, а тим паче зараз, я вважаю це гріхом, коли в церкві чи танці проводять, чи музей, як зараз. Це неправильно! Церква має бути церквою, – підкреслює Володимир Куніцин. – Не можна не помічати цих людей, які проводять богослужіння біля напівзруйнованої будівлі Іллінської церкви, – говорить про вірян ПЦУ голова громади. – У нас є майно, яке можна використовувати за його призначенням. Я готовий до прийняття рішення, але нам треба для початку визначитись, що ми згодні це зробити. Потім вже будемо шукати, куди перемістити музей. Переконаний, що найближчим часом ми повернемось до цього питання, бо воно саме собою нікуди не подінеться».
Музей готовий переїхати, але просить приміщення
Директорка музею Тамара Гриценко каже, що готова до переїзду музею, але просить надати для фондів не гірше приміщення.
«Двадцять років тут працюю. Звісно, я переживаю», – сухо висловлюється про ситуацію працівниця музею.
А от начальник відділу культури і туризму Коропської селищної ради Сергій Семенов сказав: «Дивлячись на розміщення вітрин, експонатів, високі стелі – все це не надто зручне для музею. На часі, як відомо, постало питання передачі приміщення храму громаді вірян. Згідно з законом про музейну справу, переміщення можливе, якщо надається рівнозначне або з кращими умовами приміщення. Для нас переміщення не страшне, але треба знати, куди. Ми експонати у мішки складати не будемо».
Як варіант обговорюють приміщення колишнього кінотеатру. Щоправда, сама будівля потребує капітального ремонту. Голова громади Володимир Куніцин готовий шукати фінансування, але знову ж таки каже, що для початку потрібна єдність у питанні передачі.
Те, що музею в театрі буде краще, визнає і чиновник від культури.
«Якщо в кінотеатрі зробити капітальний ремонт, то набагато зручніше буде для музею, – говорить Сергій Семенов. – Але це потребує коштів».
Віктор Шкурко: «Проблем із приміщенням немає. Це – маніпуляції»
Представник православної громади Святофеодосіївського храму Віктор Шкурко відверто не розуміє, чому все вперлося в приміщення кінотеатру. Каже, в селищі є чимало об’єктів нерухомості, куди можна хоч завтра перемістити музей.
«Адміністративних споруд у Коропі як колишньому райцентрі вистачає. Взяти хоча б двоповерхове приміщення колишнього управління соцзахисту – там все є, і нічого не потрібно вкладати, – пояснює Віктор Пантелійович. – Я впевнений, що ми доживемо до того часу, що ці приміщення будуть продавати на аукціоні, бо їх треба обслуговувати. Тож проблем із приміщенням для музею не повинно виникнути, головне – згуртуватись і почати вирішувати. До того ж громада отримає полегшення в утриманні церкви, а музей – кращі приміщення, де можна розмістити фонди».
У якнайшвидшій передачі храму Святого Феодосія Чернігівського релігійній громаді ПЦУ зацікавлені всі тверезомислячі люди. Якщо ж цього не зробити, то протистояння в громаді лише посиляться, адже є «гарячі голови», які закликають відібрати церкви у московського патріархату.
Рішення, яке зніме градус напруги
«Частина нашої релігійної громади за те, щоб відібрати у московського патріархату Вознесенську церкву. Я з цим не згодився, бо немає правових основ для того. Якби та релігійна громада виявила бажання перейти, тоді можна було б про щось говорити, а так цього немає. Моляться в УПЦ МП – хай моляться. Затівати протистояння в громаді недоречно», – переконаний Віктор Шкурко.
Проблему розуміє і голова селища.
«Якби ми передали храм у користування громади, нам вдалося б уникнути конфлікту – ніхто б нічого не відбирав. У нас є можливість, маючи культову споруду, уникнути конфліктних ситуацій», – констатує Володимир Куніцин.
Тим більше, що для такої передачі існує прецедент, адже історико-археологічний музей в Святофеодосіївському храмі розмістили лише у 1997 році, до цього музейні фонди займали приміщення Успенської церкви, яку передали московському патріархату. Значить, одним можна, а іншим – зась?!
Не зась! Відмова в передачі релігійної споруди православній громаді не є законною.
«Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» майно повинне передатися релігійній громаді, або компенсуватись. Тому селищна рада зобов’язана передати церкву для богослужінь шляхом реституції – повернення у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням ради», – каже Віктор Шкурко.
Однак тенденції в селищній раді не втілюють оптимізму, адже депутатський корпус зриває питання законної передачі Святофеодосіївського храму, маніпулюючи вдаваною турботою про музей. Тож можливість зриву голосування існує, однак у такому разі протистояння навколо релігійного питання в громаді тільки посилиться. 
Зрозуміло, що громадянський конфлікт на руку лише ворогам і колаборантам, бо так чи інакше релігійна громада може запросто через суд зобов’язати селищну раду віддати їй храм. Втім, існує все ж надія на те, що до судів діло не дійде, й депутатський корпус ухвалить єдино правильне рішення, яке є водночас і справедливим, і популярним.
З перших вуст — у відеосюжеті:
Текст: Віталій Назаренко
