Коли збройники повернуться з війни, а останній волонтер віддасть ключ від порожнього складу, знадвору вони відчують плісняве амбре авторитаризму. Цей сморід вже зараз чуть, тільки зараз його перебиває запах пороху, гару, крові, пилу і поту. А коли завершиться війна, кожен із нас повернеться до синьо-жовтої копії... Росії. Де великі маси зазомбованого народу, будуть співати славні Лідеру Нації... де влада скубтиме підприємця як гуску і жорстко пресувати тих, хто спробує крякнути... де ти або мовчиш, або тебе кошмарять силовики... де свобода слова загнана в резервацію ютубу...
Мантра «нам потрібна єдність, бо війна» буде замінена «нам потрібна єдність, бо країну відбудовувати». Запитань владі не можна буде ставити — критикуєш, значить ворог. На ті запитання, що озвучать якісь шальоні студенти, активісти чи опозиція, просто не буде відповіді. А нашо рефлексувати — «партія у нас одна — стучать надо чащє...» (це радянськй анекдот — загугліть).
Авторитаризм вже поруч. Він смердить в дрібницях. І багато хто вже із ним змирився, бо бізнес віднімуть, викинуть із ланцюжка закупівель, звільнять... варіантів багато.
Авторитаризм вже тут, бо інформаційне поле захопила агітбудка і її щупальця-ЛОМи, пихаті в своїй владонаближеності. Авторитаризм поруч, бо можна просто взять і притиснути три телеканали — просто так. Медведчуковським медіа-лицям Банкова дозволяє (бо ж свої, малороси), а іншим — зась.
Авторитаризм тут, бо просто так взяти і не випустити за кордон лідера найбільшої опозиційної партії — легко. І пофігу, що це ледь не найдосвіченіший дипломат-міжнародник країни, в п'ятірці кращих так точно... що паспорти на руках... що запобіжного заходу немає. Пофігу. Ніззя.
Авторитаризм в деталях — спікер ВР видає відрядження, а на кордоні виявляється, що «не пущать». Нехай Україну піде представляти ідіотка, що пропонувала в ЗСУ ввести розстріли — йпрст, це ж рівень.
І багато хто скаже, «слухай, давай після війни...». Тільки після війни виявиться, що поборовши одного дракона ми отримаємо іншого. І буде пізно. Виявиться, що не за таку країну воювали і волонтерили.
P.S. І не треба «повернуться хлопці з війни — порядок наведуть». Не наведуть. Бо авторитаризму, який упіймав кураж, пофігу, звідки хто повернувся. Бо «навести порядок», це не емоція силової дії, а послідовне спокійне відстоювання прав, свобод, пріоритетів суспільства і інтересів державності. Державності, а не групки людей, які вирішили, що схопили Бога за бороду.
Теги для недоумків:
— «єдність» може бути лише навколо інтересів країни, державності, суспільства. Це цілісність, свобода\свободи, права, відповідальність, армія, ідентичність — це і є «Україна понад усе». Ліпити недоторканного божка — це не єдність, це ідіотизм.
— право на власну точку зору, обгрунтовану (!) критику чи запитання — невід'ємне для громадян. Забрати це право — привести російський дух в хату за ручку.
— закривати очі і відкладати проблему на потім — постріл не в ногу, а в майбутнє.
— ні, ніхто не ставить під сумнів і не загрожує чинній владі — вони не спромоглися посилити країну протягом 2 років, їм і розгрібати наслідки та нести відповідальність. Робитимуть правильні речі — їх усі підтримують. Усі. Не заради них, заради країни — усі влади тимчасові.
На світлині рішення голови Верховної Ради. Рішення, на яке поклали великий блискучий болт... Хто? Як його звати?***
Віталій Гайдукевич
*** Від редакції. Як відомо, прикордонники, які несли службу під час виїзду за кордон екс-президента України Петра Порошенка для участі в Парламентській асамблеї НАТО 28 травня 2022 року, на пред'явлення відповідного документу, підписаного Головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком відповіли, що такого як Стефанчук — не знають. Це ще раз свідчить про «телефонне вибіркове право», як один із способів, що веде до диктатури й авторитаризму.
