Сивіє світ в коловороті часу...

Кожен з нас розуміє прекрасне по-своєму, опирачаюсь на особистий досвід. Важко сперечатись зі словами нашої видатної поетеси, Ліни Костенко: «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Та й навряд чи є в тому сенс, — цього скарбу вистачить для всіх, кожен віднайде в ньому щось для себе...

 

На думку відомого англійського поета та драматурга Персі Биші Шеллі, поезія відкриває завісу невідомого над прихованою красою світу, і саме вона знайомить нас із раніше невідомими нам далями...

Ми раді вам представити, шановні читачі, поетичні твори мешканки Семенівки.

Я ПРОЧИНЮ ВІКНО ...

Я прочиню вікно і причаюсь у тиші:

Як світ кипить – розбурхана ріка!

А маляр змішує палітру, й пише

Історію так впевнено рука…

Ліхтар на сонне місто тихо сипле

Легенди пил і світла оксамит,

А вітер ледь торкається, так ніжно

Холодних губ, і щік, і пліч…

Сивіє світ в коловороті часу,

Душа закохана у нього, мов дитя…

І розгоряється світанком вранці

У ній шалена спрага до життя.

* * *

ЖИТТЯ ЛЮДСЬКЕ — НЕ ВІЧНЕ

Присвячується найріднішим людям

Життя людське – не вічне. І не завжди

Горіти серцю полум'яно у пітьмі.

То де ви не були, не смійте забувати

Про тих, хто вас веде по цім житті.

Свій перший крок і руки батька,

Які вас підіймали над порогом,

Коли ви падали, не смійте забувати,

Не смійте, прошу вас, заради Бога.

Коли на путь життєву необачно

Ти ступиш в забутті безтями,

Не забувай: сльоза гаряча

Пече і душу, й серце мамі.

Вони за нас ніколи не стидаються

Коліна перед Господом схилити,

То заклинаю вас, не смійте забувати

За помилки пробачення просити!

Цілуйте руки матері щоранку:

Вона не спала ніч, і не одну.

Схилить чоло не постидайтесь перед батьком,

Шануйте зморшки їхні й сивину!

Життя людське не вічне. І не завжди

Вони вас будуть на Землі цій берегти.

То де б ви не були, не смійте забувати

Молитися за тих, хто вас зростив.

Аліса, м.Семенівка, Чернігівщина