Свого батька семирічний Андрій не пам’ятає. Його батько Андрій Іщенко проходив службу в батальйоні особливого призначення «Чернігів» та загинув 16 листопада 2014 року під час обстрілу проросійськими бойовиками позицій українських захисників поблизу Станиці Луганської, коли його сину ледь виповнилося 3 місяці.
— Я до останнього не знала, що чоловік виконує бойові завдання на Сході України. Він був активним учасником Майдану, до цього ніколи не служив і коли розпочалася війна одразу пішов добровольцем на фронт. День, коли його не стало, досить чітко пам’ятаю. Ми розмовляли з ним вранці і саме в цей день маленькому Андрію виповнилося 3 місяці, привітали один одного і пропав зв'язок, проте я не хвилювалася, адже таке бувало досить часто. Проте було якесь передчуття біди. Я й не мала гадки, що це буде остання наша розмова з ним. Дуже приємно, що сьогодні хлопці з батальйону мого чоловіка завітали до школи з сином і привітали його. Такі випадки непоодинокі і до багатьох свят, таких як День Святого Миколая, Різдво тощо ми відчуваємо цю турботу, — розповіла дружина загиблого воїна Наталія.
Для побратимів Андрія Іщенка, які привели маленького сина до школи є справою честі дбати про його родину та усіляко допомагати їм.
Оксана
— Сьогодні ми привели до школи дитину побратима, якого вже з нами немає. Поряд з квітами та солодощами ми зібрали деякі кошти для цієї родини, адже знаємо, що вони цього потребують. Тож і надалі будемо їх підтримувати і допомагати, — поділилася враження інспектор Національної поліції, підрозділу де проходив службу Андрій Іщенко, Оксана.
Перше вересня – це завжди свято для дітей. Триває війна на Сході України і зараз край треба проводити такі заходи, зазначив ветеран мотопіхотного батальйону, учасник АТО/ООС підполковник запасу Ігор Бизган.
— Дуже велика вдячність вчителям, які присутні сьогодні. Вони проявляють шану і повагу до українських захисників, які загинули за наше небо і готові виховувати з нашої молоді справжніх патріотів України. Така тепла атмосфера дуже важлива для всіх нас та родин воїнів, що загинули за нашу державу, — зазначив Ігор Бизган.
Для Андрія, увага побратимів його батька варта дорогого. Він з гордістю сприймає їхню присутність.
— Навіть коли він був маленький, будь-якого чоловіка у військовій формі він називав татом. Андрій завжди присутність людей у формі пам’ятає в деталях. До 1-го вересня готувалися звичайно, купували одяг, взуття, канцелярське приладдя. Це все зараз вимагає значних коштів. Щодо навчання, я вважаю, що хай він буде слабкішим за знаннями у сильному класі, ніж буде сильним серед слабких учнів, — з усмішкою розповідає Наталія.
Поряд з шкільними уроками Андрій постійно відвідує додаткові заняття, зокрема це англійська мова, дзюдо тощо, хоча дуже полюбляє і активний відпочинок, влітку відпочиває у дитячому таборі.
Наталія
Завдяки особистим заощадженням та допомозі небайдужих людей Наталія з сином наразі проживають в однокімнатній квартирі в Чернігові. Дуже швидко вони зробили там ремонт за допомогою рідних і друзів, тож тепер мають власне помешкання.
Ігор Березинський, спеціальний кореспондент Інформагентства МО України АрміяInform
