Все не так просто. Доводиться стикатися зі стіною людської байдужості, бо ще дехто думає, що війна його обійде. Є такі, на жаль… Та нам своє робить до Перемоги!
... Одного дня пізньої осені я завітала до Юрківцівського старостату Талалаївської громади (Чернігівська область) і застала за звичною роботою старосту Лідію Бурдай та її команду.
Минуло й два місяці зими, та у їхній роботі нічого не змінилося. Вже третю зиму ось так: є матеріал на сітки – то плетуть їх, є матеріал на свічки – виготовляють свічки. На рахунку «світлячків-павучків» (так назвали вони свою команду) тисячі маскувальних сіток, а свічок – то вже десятки тисяч! І хоч, чесно кажучи, всі вони за три роки війни таки втомилися, ні в кого і думки немає зупинитися. Хіба зрівняти їхню втому із втомою тих земляків, які в окопах… Як і всі свідомі українці, вони мріють про день, коли згорнуть своє виробництво і тільки згадуватимуть про це, бо ж хіба забудеться!
Того дня ворожі «шахеди» летіли дуже низько над селом – і вночі, і вдень. Набридливе дзижчання, ніби мотокоси, доносилося у приміщення. Прислухалися до звуку, що наближається, потім до того, що віддаляється. Коли дзижчить монотонно, то полетить далі, коли «захлинається», може падати. Такі реалії сьогоднішнього життя…
Оксана Луценко, Тетяна Пезова і Сніжана Топчій ріжуть картон на свічки
Велика загальна кімната — єдина у приміщенні, де тепло. Опалюється вона «буржуйкою». Отож тут жінки і готують матеріали для свічок. А коли вже готові кілька сотень баночок різного розміру, тоді на цій же «буржуйці» вони розігрівають до рідкого парафін або віск і заливають свічки. Буває, що відразу 200 штук і більше.
– Ось така маленька свічка, у баночці з-під корму для котів, горітиме 2 години, велика може горіти й 6 годин, – розповідає Лідія Борисівна. – У першу воєнну зиму просили баночки у жителів сіл нашої громади. Та в селі не так багато купують консерви. Потім я стала учасником групи «Окопні свічки» у Фейсбуку. Тут об’єдналися ті волонтери, хто займається виготовленням свічок. І досвідом діляться, і порожніми баночками. Впаковують їх «матрьошкою» і надсилають поштою. Здебільшого кожну банку ми по краях вирівнюємо плоскогубцями. Збираємо у підприємців картонні ящики, розриваємо, потім ріжемо на смужки, які закручуємо і вставляємо у баночки. «Некондиційний» картон, відходи ріжемо на квадратики, з яких робимо запальнички. В осінньо-зимовий період на свічки особливий попит. І ми стараємося. Скільки зробили, точно не підраховували, а приблизно до початку цього сезону – понад 10 тисяч свічок, не менше! Нинішнього сезону рахунок теж на тисячі. Парафін – це єдиний матеріал, який закуповуємо – за кошти, які надходять на волонтерський рахунок Олександра Зайкова, неодноразово виділяла кошти селищна рада, допомагав як з парафіном, так і з закупівлею матеріалу для виготовлення маскувальних сіток депутат облради, місцевий аграрій Володимир Лукаш. Замовлення від захисників надсилаємо їм «Новою поштою», а чи передаємо волонтерами. Коли є термінові замовлення, то працюємо, не рахуючись із власним часом. Буває, працюємо, і, щоб відгонити погані думки, потихеньку співаємо…
Команда «світлячків-павучків» у Юрківцях працює з перших місяців війни. Тоді збирали продукти й відправляли на фронт. Перші сітки плели ще із фабричних обрізків тканини. Це невтомний Олександр Зайков знайшов тоді «точку», з якої мішками возив обрізки тканини. Різали її ножицями. Вчилися плести сітки. Це тепер вони вже із досвідом, та і матеріал на сітки спеціальний закупляють. Тканину ріжуть на спецстанку, не ножицями. Найбільша сітка, яку плели, була розміром 20×24 метри!
– Ми всі зусилля спрямовуємо на допомогу армії, співати будемо після нашої перемоги, – говорить сільська староста. – До нас із діловодом старостату Богданом Максименком долучилися працівники клубу та бібліотеки Оксана Луценко, Світлана Пезова, Валентина Максименко. За програмою «Армія відновлення» працюють Тетяна Пезова, Тетяна Кірєєва, Олександр Сугай, Сніжана Топчій – вони ще і благоустроєм займаються: рубають, пиляють, прибирають. Вдячна за підтримку своїй родині: чоловік і сестра виручають транспортом, свекруха Ніна Іванівна невтомно плете «круги».
Та не все так просто. Доводиться стикатися зі стіною людської байдужості, бо ще дехто думає, що війна його обійде. Є такі, на жаль… Та нам своє робить до Перемоги!
Олександра Гостра, фото авторки
На першому знімку: Влітку Лідія Бурдай з командою ще й лікарські трави заготовляли
