На 68 році життя 16 лютого 2026 року відійшла у вічність наша видатна землячка Ірина Лобовик. Світла й чуйна людина, членкиня Національної спілки письменників України, поетеса, вона справді залишила вагомий слід у культурному житті Чернігівщини. Її поетичні збірки, особливо ті, що присвячені Батурину, стали не лише літературним надбанням, а й важливим елементом збереження історичної пам’яті нашого краю.
Такі люди, як Ірина Лобовик, формують духовний фундамент суспільства: вони нагадують нам про силу слова, про зв’язок поколінь і про те, що навіть у непрості часи культура й поезія залишаються джерелом натхнення та стійкості.
Народилася Ірина 20 червня 1958 року в інтелігентній родині в Батурині на Чернігівщині. Як згадує про своє походження сама поетеса у післямові до своєї поетичної збірки «Батуринський шлях», «я народжена в гетьманській столиці – Батурині. Мої предки жили на цій землі, і в ній коріння мого роду. Прізвище моєї бабусі – Мохна. Їхня батьківська хата, перебудована новими господарями, досі збереглася на Мохновці – так зветься один з районів Батурина. І коли в якомусь з романів читаю, що козак поскакав на Гончарівку (де була резиденція Мазепи) через Мохновку, то уява малює рідну картинку… Прізвище іншого прадіда – Лобовик, а прабаба мала дівоче прізвище Новохацька. Новохацьківщина – так досі зветься ліс поблизу Батурина. За родинними переказами, наш предок козак Новохацький був управляючим суконної мануфактури останнього гетьмана України Кирила Розумовського».
Після завершення навчання в Батуринській середній загальноосвітній школі Ірина продовжила освіту на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
Все своє подальше життя присвятила Слову — працювала на журналістській роботі, не перебуваючи в штаті редакційних колегій, друкувалася в альманахах «Вітрила» та «Поезія», журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Україна», «Донбас», «Ранок», в газеті «Літературна Україна».
«Прихисток двох» (1988) – перша поетична збірка молодої поетеси, де переважають короткі ліричні поезії. Друга збірка – «Батуринський шлях» (2004) особливо цікава нам, землякам поетеси. До цієї книги увійшли вірші з історичного циклу та драматична однойменна поема. Сюжет твору навіяний драматичними сторінками історії визвольних війн українського народу під проводом козацьких ватажків Сулими, Павлюка, Гуні, Остряниці. Головним героєм драматичної поеми «Батуринський шлях» є гетьман нереєстрового козацтва Павлюк – Павло Михнович Бут. Часовий відтинок, описаний в поемі – 1635—1638 рр.
Але не менше Батуринський дух відчувається у невеликих поезіях збірки – «Батурин», «Мазепа», «Гетьманщина, «Кочубеївна», «Борзна», «Крути», «Пам’яті Івана Миколайчука», «Рідне». Неодноразово ми брали як епіграф до своїх статей слова поетеси: «Батурин, Батурин, Батурин – мій берег, мій Всесвіт і світ! Ще вчора тут зводились мури – З землею зрівнявсь їхній слід».
День пам’яті Батурина, 2019 р.
Не оминула авторка і теми Мотрони Кочубей, і парку «Кочубеївського».У збірнику є поезія «Кочубеївна», у жанрі, який авторка визначила як «тернова елегія»:«…не спиш. Тікає сон од тебе пріч: Бо Мотрі Кочубеївни ім’я Чи ж споминуть хоч янголи на небі? Сад батьківський – як сирота без тебе, Й втрачає голос Сейму течія» («Батуринський шлях», 2004).
І.Лобовик з М.Терехом, 2017 р.
Ірина Вікторівна завжди підтримувала невидимий зв’язок з Батурином і активно співпрацювала з Національним заповідником «Гетьманська столиця». Протягом багатьох років вона поповнювала фондову збірку закладу унікальними музейними експонатами. Пані Ірина неодноразово брала участь у науково-просвітницьких заходах заповідника, зокрема на Дні пам’яті Батурина.
І.Лобовик вручає грамоту одній з учасниць конкурсу «РОЗУМфест», 2017 р.
Особливо ж вдячні ми Ірині Вікторівні за її внесок у розвиток молодих талантів під час роботи в журі першого фестивалю-конкурсу «РОЗУМфест», присвяченому постаті гетьмана Кирила Розумовського у 2017 році. Пані Ірина оцінювала літературну частину конкурсу – твори юних учасників, які були присвячені видатному гетьману та його палацу, адже сама вона також створила не один твір для дитячої аудиторії. Особливо варта уваги її збірка дитячих віршів «Цирк «Шапіто» (2009).
Пані Ірино, нехай Ваш спочинок буде мирним, Ви завжди житимете в наших серцях!
Наталія Сердюк,
молодша науковиця Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»
На першій світлині — Ірина Лобовик. Фото 2023 року
